Лаванда Різ - Уламки паралелі, Лаванда Різ

- Нічого, - вирвався від неї Ів, психуючи.

Але Сара знову вчепилася в нього, вже обхопивши долонями його обличчя :

- Десь глибоко всередині. Має щось бути. Я бачила тебе іншим, Іве! Нумо! Ти можеш перестати викаблучуватися і кипіти від злості хоч на хвилину?! Яким би негідником ти зараз не представлявся, і хоч як мене не рвало на шматки моє власне обурення на твою адресу - я так і не відвернулася від тебе, я не перестала вірити в тебе, Іве! Я все ще простягаю тобі руку, хоч вона вже зовсім оніміла, - у великих виразних і таких щирих очах дівчини блиснули сльози , але вона все ще утримувала долонями його обличчя . - Ніхто не боровся за тебе так як я. І тобі це відомо, Іве.

- Твої слова болісніші будь-яких ланцюгів, - видавив він ледь чутно. - Знаєш про це? - Ів насупився. - Своєю вірою ти приковуєш мене до себе намертво , і це вже стає загальним гемороєм, радість моя.

- Просто відповідай на моє запитання. Що в твоєму житті змушувало тебе відчувати внутрішнє задоволення?

- Гаразд, - Ів задумливо примружився, від чого кінчики його пухнастих вій заплуталися між собою. Сара відчула, що арахноід дозволив собі трохи розслабитися. - Є кілька речей, - вимовив він. - Суперництво. ... Полювання. ... Сни.

- Добре. А що робить тебе нещасним?

- Занадто багато питань, Саро. Чому я повинен на них відповідати? Я не знаю що означає бути нещасним, тому що поняття не маю про протилежне відчуття. Відпусти мене або твої арахноіди мене зараз порвуть.

- Перефразовую. Що вганяє тебе в нестерпну тугу, змушуючи видавати моторошні крики просто так в порожнечу?

- О-о-о, - нервово розсміявся Ів. - Нечесний прийом. Ти була в моїй голові і намацала причину. Але мені подобається верещати в порожнечу! Прощавай, Саро!- відштовхнувши її, Ів рішуче попрямував до воріт.

- Самотність! - крикнула вона йому в спину. - Самотність робить з тебе здичавілу тварюку, Іве. Бути потрібним, ось що ти вперто заперечуєш, намагаючись налаштувати всіх проти себе. Тобі нікуди йти. ... Залишся. Включи вже свої наворочені мізки та подумай, що тебе там чекає . Прошу тебе, ти повинен залишитися. Бо чим далі ти будеш йти, тим сильніше тебе буде тягнути назад, тим страшніше буде твій відчай та гнів. Ти знаєш, що я тобі не ворог.

Іву залишалося зробити до воріт всього лише два кроки. Але щось в її словах змусило його зупинитися, хоча обертатися він не став. Так і стояв спиною, злегка нахиливши голову. І знову, піддавшись інтуїції, Сара рішучо хотіла дати йому шанс, підійшовши ближче. Взявши його за руку, вона потягла за собою хлопця, що їй піддався. Підтаскавши його до Павука, вона схопила за руку і того:

- Ви як безглузді діти! Здоровезні лоби з надприродними здібностями не можуть сісти і нормально поспілкуватися. Миріться!

- Для чого? - крізь зуби вимовив Павук. - Мені все одно хочеться його вбити.

- Тому що як не крути, але він твій брат, і тому що ви люди, а не тварини, - наполягала Сара. - Не подобається слово люди? Добре, мутанти, інший вид розумних істот з душею, яка може відчувати. Не опускайтеся до рівня деградантів.

- Краще зроби вигляд, що згоден з палкою промовою нашої міс «криваве серце» , - Ів першим простягнув руку до Павука. - Вона не відчепиться. Або ж доведеться поколупатися в її настройках.

- Тільки спробуй, - загрозливо прошипів Павук, все ж потискуючи його руку на  знак примирення .

- Ти даремно не скористався шансом заглянути в підсвідомість тієї, кого вважаєш своєю, - глузливо протягнув йому вслід Ів. - Дізнався б про неї набагато більше.

- Прораховуючи наперед варіанти, ти звичайно ж знав, що Сара буде вмовляти тебе вижити і залишитися з нами, - повільно повернувся Павук, в кожному плавному русі якого була прихована загроза хижака . - Не тіш себе ілюзією на рахунок себе, Іве, не думай, що ти знаєш Сару.

- Хм, зате я добре знаю тебе! - кинув йому той.