Лаванда Різ - Уламки паралелі, Лаванда Різ

- Та заради бога, не вийде цього разу, вийде наступного, -  з знущальним  сарказмом кинув Ів. - Одним мутантом більше, одним менше. Неначе це когось турбує.

- Саро, це не той привід, коли мені варто влізати в твою підсвідомість, - процідив Павук, гнівно зиркнувши в бік Іва. - Просто зберися і зроби! Подумки я з тобою, але тільки в якості моральної підтримки.

- Куди скажи на милість, змився твій упертий і злий брат Хелл? Коли він мені так потрібен, він раптом кинув мене.

- Ну, ... змусити я його не можу, - промовив Павук і чомусь скривився, як при зубному болю. - У Хелла складний характер.

   Може, саме це стало найбільшим випробуванням у її житті, а може, воно лише дало початок подальшим, але те що зазнала Сара, витягуючи на світ це немовля - не могло повторитися тією первинною гостротою, та й навряд чи могло коли-небудь забутися . Таке пережити можна лише один раз! Це була перша серйозна операція у її житті, яку вона проводила саме особисто.

Новонароджена дівчинка мала значну патологію розвитку, вірніше вона була мутантом з дефектами верхніх і нижніх кінцівок. Загрозу життю це не представляло, але у цієї дитини не було абсолютно ніяких шансів пересуватися самостійно в майбутньому.

- У вас дівчинка, - Сара з трепетом поклала загорнуте немовля поруч з його матір'ю. - У нас вийшло.

- Що з нею не так? - стримано вимовила жінка, вдивляючись в обличчя своєї дитини. - Наскільки все погано? Говоріть як є.

- Її ... руки і ноги ... назавжди залишаться недієздатними, - співчутливо прошепотіла Сара. - Дефект скелетної будови, атрофія кісткових тканин кінцівок, простіше кажучи в них немає кісток. Мені дуже шкода, Міссі .

- Тоді зробіть це зараз.

- Що перепрошую? - Сара здивовано напружилася.

- Ви ж лікар, ви знаєте як швидко і безболісно перервати її життя.

- Ви ... ви хочете ... щоб тепер я ... вбила вашу дитину? - сторопівши, Сара почала задкувати.

- Благаю вас! - схлипнула жінка. - Це найкраще, що я можу їй дати - позбавити від страждань! Зробіть це! Я наполягаю! Якщо це зробите ви - для нас, її батьків, це буде вважатися процедурою, тільки не змушуйте мене душити мою крихітку!

Колотячись від емоцій, Сара вибігла як ошпарена. Тепер у неї тряслися не тільки руки, але й все тіло.

- Я не можу! Я не можу це зробити! Тільки не це! - бурмотіла вона. - Робе, нехай вони самі передумають! - з жахом кинулася вона на груди своєму хлопцеві.- Нехай вони заберуть її і збережуть їй життя! Робе, мати хоче, щоб я вбила новонароджену! Це ж жахливо ...

Тепер вже розгубленим виглядав Павук, але не від прохання жінки, а від того, про що просила його Сара.

- Саро, послухай, я не буду нічого такого вселяти цим нещасним. Це їхнє право вимагати від лікаря, який взявся їм допомагати - умертвити їхню новонароджену дитину, якщо та має серйозні мутації. Це їхній акт любові до своєї дитини. Такий наш світ, Саро. Якщо у дівчинки немає шансів, то не варто прирікати її на муки.

Заплакана дівчина повільно повернулась, шукаючи очима Іва:

- Ти знав. ... Ти мерзотнику припускав, що так буде! І ти чекав саме такої моєї реакції , тому що заглянув в мою душу. Повеселився? – підбігши до нього, вона з силою стала лупцювати його своїми жіночими кулаками куди доведеться, один раз, другий, але арахноід стояв як укопаний, не звертаючи уваги на її удари. - Тоді ти це зробиш замість мене! - зі злістю кинула йому Сара. - Ти станеш її вбивцею!

- Я навіть був впевнений , що ти мене про це попросиш, - промовив він, посміхнувшись на бік, пронизуючи її поглядом. - Ти ж заради цього хотіла щоб такий як я вижив? Щоб було кому забивати маленьких виродків? І я саме такий, радість моя, я бездушна розважлива істота, паразит, який пристосовується.

І арахноід без коливань увійшов в «пологову палату», звідки дуже швидко повернувся.

- Справу зроблено. Виявилося в мені навіть більше гуманності, ніж в тобі, - недбало кинув він Сарі в обличчя. - Ласкаво просимо в наш світ, напівлікарю!

- А тепер ти заберешся, Іве! - владно гаркнув Павук, звузивши очі від гніву. Стиснувши кулаки, він випустив жала. - Прийшов час тобі покинути мою колонію. Ти вже досить зміцнів і досить бадьорий, тобі тут більше не раді!

- Ні! - протестуючий окрик Сари здивував поголовно всіх. - Ні, його не можна відпускати! Інакше та людяність, яка в ньому ще залишилося, зникне назавжди.

- Потрібен дуже потужний мікроскоп, щоб розглянути людяність, яку ти в ньому розгледіла. Він провокатор агресії і постійних конфліктів в нашій родині. Поки не пізно нам краще розійтися в різні боки! - відрізав Павук під мовчазну згоду його братів.

- Давно збирався звалити, не парся! - огризнувся Ів. - Вкотре переконався, що немає між арахноідами ніякої спорідненості. Тільки почуття зграї і гризня між лідерами. Не особливо потрібен мені цей твій даремний вантаж, Павуче! Краще здохнути самому, ніж стати такою квочкою для обділених!

- Стривай! - незважаючи на промайнуле невдоволення Павука, Сара все ж наздогнала Іва, змусивши його повернутися до неї. - Відповідай тільки чесно, - щоб відчути з ним зв'язок, дівчина взяла його за обидві руки. Незважаючи на зусилля Павука блокувати ментальний канал, вона все одно продовжувала відчувати Іва. - Що в цьому житті змушувало тебе відчувати задоволення? Не в фізичному плані.