Джулія Ромуш - Пастка для Бродського, Джулія Ромуш

Розділ 52

Чи було у вашому житті так, що ви відчуваєте себе птахом, який пурхає в небі?  Насолоджується польотом і  виникає відчуття що трохи лоскотно внизу живота?  Наприклад, коли ти на американській гірці підіймаєшся так високо, а потім різко летиш вниз?  Те почуття адреналіну, радості, задоволення?  Здається, що ти вже більше не зможеш пережити ці емоції знову, але ти знову набираєш висоту, а потім знову котишся вниз та переживаєш дежавю. 

  

Напевно, це те, що я відчувала поруч з ним.  Кожна його посмішка підіймала мене на найвищу вершину, а коли він цілував мене, то я летіла вниз зі швидкістю світла та отримувала свої відчуття - радості, адреналіну, любові й задоволення.  
Я бачила кохання в інших людях.  Наприклад, в школі, я бачила, як дівчисько впадала  за вчителем красунчиком, просто вмирала від почуттів до нього. Чекала його після уроків, намагалася записатися до нього на додаткові заняття.  А потім просто втративши вже будь-яку надію признавалася йому у своїх почуттях. Отримувала жорстоку відповідь від вчителя та  бігла ридати додому. А вчитель надавав перевагу торкатися інтимних частин старшокласниць за школою. При тому, що був одружений. 

Вже тоді я починала розуміти, що кохання жорстоке, тому що не завжди воно буває взаємним та правильним.  Але з почуттями нічого ж  не поробиш?  Вони або є, або їх немає.  І якщо вони є, то придушити їх у собі ой, як не просто. 

  

В той час за мною впадав  хлопець зі старшого класу. Але побачивши, як те  дівчисько вибігає від вчителя вся в сльозах і шмарклях. .. Я подумала - ну його в сраку !

Цей хлопець  мені не так сильно і  подобався, а він уже стискав мій портфель і був готовий слухати мої команди. Я забрала  у нього портфель  і сказала, що не збираюся влипати в це все по вуха, від них мужиків одні тільки біди, і гордо пішла додому. Мені в спину упирався ображений погляд хлопчика, але мені не було ніякого діла до цього. 

  

В інституті дівчата вмирали за підкачаним красунчиком. Мені завжди здавалося, якось неправильно, нерозумно так сохнути за мужиком.  При тому, що всі знали, що цей красень змінює дівчат раз в тиждень, в кращому випадку, і все одно лізли до нього та хотіли записатися хоча б на разовий сеанс.  Можливо, кожна в глибині душі сподівалася, що вона та сама?  Та, що змінить його? 

  

І в цей час в моєму житті з'явився Антон і я дізналася, що відносини можуть бути й такі як у нас.  Пристрасть, поцілунки, ніяких зрад.  Поки ми вчилися в університеті, мене він повністю влаштовував.  Я думала, що це моє справжнє кохання.  Але ні, я помилялася. 

  

І ось, загрузла  по самі вуха... Мене постійно переслідував страх того, що чим вище я підіймаюся, тим болючіше мені буде падати.Я не розуміла чому мені завжди здається, що якщо зараз, в дану хвилину, ти найщасливіша людина на світі, то обов'язково настане день і тобі буде так погано, що ти будеш проклинати все на світі? 

  

Він був ідеальний для мене, найкращий в цю саму секунду.  Він дбав про мене, готував мені їсти, мив моє волосся в душі, цілував щоранку, коли я прокидалася, і просто зжирав очима. Я була бажана, улюблена і щаслива жінка. 

  

Я своєю чергою теж дарувала йому ніжність  і кохання.  У нас все було ідеально, ми не дратували одне одного в одному будинку.  Як  це було з моїм колишнім. Він дратував мене всім - своїми смердючими шкарпетками, постійно не помитим посудом.  Хоча, здавалося б, не працюєш, так хоча б по дому щось роби.  Прибирай в будинку, мий  посуд, прасуй одяг, готуй їжу.  Але ж ні, він мені гордо заявляв, що він мужик і робити цього не буде, а коли я говорила, що мужик повинен працювати та утримувати свою жінку, то говорив, що ми баби самі боролися за рівноправність і за права жінок.  Отож, за що боролися на те й напоролися. Розводив руками та завалювався на диван дивитися телевізор. 

  

Яке ж було розчарування, коли я дізналася, що Вадиму потрібно було їхати майже на тиждень у свою філію. Там знову щось сталося, і йому потрібно було розібратися з  проблемами.  Я все розуміла, робота - це завжди важливо, але боялася, що якщо він поїде, то щось трапиться. Можливо йому на очі попадеться інша жінка і він подумає, що наші відносини зайшли  надто далеко? 

  

Я не стала висловлювати йому свої страхи, адже це нерозумно. Показати йому ще раз, що я в ньому сумніваюся?  Ми довго сперечалися про те, де я залишуся. Мені дуже подобався його будинок, але коли я приходила до нього одна, наприклад, коли він затримувався на роботі, будинок був порожній і холодний.  Я не уявляла собі того, як буду тут майже тиждень сидіти одна, тож попросила поки його не буде вдома, відвезти мене до себе додому, там мені буде затишніше.  Вадим, звичайно, трохи побурчав, але все ж погодився. 

І ось сьогодні ввечері він відлітає. Серце стискається так, що мені боляче дихати.  Я не знаю чому, але є передчуття чогось жахливого, швидше за все, я себе просто накручую. 

Ми заїхали до мене додому закинути кота і речі. Я зайшла у квартиру і з'явилося таке відчуття, що мене тут не було близько року, хоча пройшло то тільки два тижні. Ех, без нього цей тиждень буде жахливий... 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно