Salamander - Темні нащадки, Salamander

- Не треба мене щадити, - усміхнулася вона і прийняла бойову стійку.

Лукас атакував першим, але його удари були повільними й передбачуваними для Аурелії. Вона з легкістю ухилялася, іноді парируючи удари, але жодного разу не дала йому можливості торкнутися її.

- Тобі треба краще контролювати свої рухи, - сказала вона, блокуючи його черговий удар. - Твоя сила чудова, але вона марна без точності.

- А ти занадто швидка, - засміявся Лукас, намагаючись відшукати прогалину в її захисті.

- Ти добре рухаєшся для початківця, - промовила Аурелія, ухиляючись від чергового удару Лукаса.

- Початківець? Це вже образа, - він усміхнувся, але було видно, що його дратує її легкість.

- Ні, це комплімент. Більшість на твоєму місці вже давно б упала, - відповіла вона, відступаючи на крок.

Лукас зупинився, витираючи піт із чола.

- Можливо, ти могла б трохи пригальмувати? Мені здається, ти навіть не намагаєшся.

- А ти хочеш, щоб я тебе жаліла? - Аурелія підняла брову, грайливо посміхаючись.

- Ні, але хоча б дай мені шанс, - відповів він, стискаючи меч міцніше.

Аурелія зробила крок уперед і обережно вдарила його по лезу, змушуючи його відступити.

- Шанс? Життя не дає шансів, Лукас. Або ти вчишся швидко, або програєш.

Лукас зітхнув, але потім різко атакував, намагаючись здивувати її. Аурелія знову легко відбила його удар, але цього разу в її очах з'явилася іскра задоволення.

- О, здається, ти починаєш розуміти, - сказала вона, опускаючи меч. - Тепер спробуй ще раз.

Вони продовжували тренуватися, і з кожною хвилиною Лукас починав рухатися краще. Аурелія помітила, що він швидко вчиться, і це змушувало її викладатися на повну. У якийсь момент він несподівано зробив обманний рух, і вона ледь встигла відбити його удар.

- Хороша спроба, - похвалила вона. - Але цього недостатньо.

На іншому кінці кімнати Даріус і Каель теж не зупинялися. Даріус намагався атакувати з усією силою, але Каель спокійно відбивав його удари.

- Ти забуваєш про свою ліву сторону, - зауважив Каель, парируючи удар. - Це слабкість, якою можуть скористатися вороги.

- Дякую за пораду, - пробурмотів Даріус, атакуючи ще агресивніше.

Тренування тривало майже 3 години. До кінця всі були втомлені, але задоволені. Аурелія, Лукас, Даріус і Каель зібралися біля полиці, повертаючи зброю на місце.

- Добра робота, - сказав Каель, обводячи всіх поглядом. - Але це лише початок. Завтра буде важче.

- Чудово, - пробурмотів Лукас, витираючи піт із чола. - Не можу дочекатися.

Аурелія лише посміхнулася, відчуваючи, як її тіло наповнюється енергією після такого випробування. Тренування нагадало їй, хто вона є, і це було саме те, чого їй не вистачало.

Після тренування всі швидко розійшлися в різні боки. Аурелія, витираючи піт з чола, попрямувала до своєї кімнати, щоб перевдягнутися. Її кроки були впевненими, а в очах горів вогонь рішучості. Лукас, трохи затримавшись, мовчки зібрав свої речі й повільно рушив до іншого крила будівлі. 

У своїй кімнаті Аурелія обрала елегантну, але водночас практичну сукню темно-зеленого кольору з витонченим золотим оздобленням. Вбрання підкреслювало її високий статус, силу та благородство, залишаючи водночас відчуття стриманої величі. Вона швидко перевдягнулася, поправила волосся й зосереджено вдивилася у своє відображення, ніби готуючись до нового виклику.

Лукас, перебуваючи у своїй кімнаті, обрав простий, але бездоганно охайний темний костюм. Його вибір був продиктований бажанням виглядати доречно серед фейрі, не привертаючи зайвої уваги. Він акуратно застебнув ґудзики, пригладив рукав і, перевіривши свій вигляд у дзеркалі, повільно вийшов із кімнати.

У коридорі вже чекали Даріус і Каель. Обидва були вдягнені в офіційні вбрання, які підкреслювали їхню харизму й готовність до майбутніх подій. Даріус виглядав спокійним, але його очі уважно стежили за кожним рухом. Каель, навпаки, випромінював легку напруженість, що видавала його внутрішнє хвилювання. Їхній вигляд створював відчуття єдності та готовності до будь-яких викликів.

- Готові? – запитав Даріус, поправляючи ножни із мечем, які ледь помітно поблискували в тьмяному світлі коридору.

- Завжди, – кивнула Аурелія, видихаючи глибоко, щоб зібратися з думками. Її погляд був зосереджений, а кожен крок – впевнений.

Вони йшли широким коридором, стіни якого були прикрашені старовинними гобеленами, що розповідали історії давніх часів. Легкий звук їхніх кроків лунав у тиші, віддаючись відлунням. 

Коли вони наблизилися до великої зали для нарад, охорона біля важких дубових дверей миттєво випросталася. Їхні обладунки дзвеніли від руху, а голови схилилися у глибокому поклоні.

- Ваше Величносте, – промовив один із стражників, опустивши очі додолу, – ми чекали на вас.

Даріус ледь помітно кивнув, не зупиняючись. Його постава була гордою, а погляд – холодним і проникливим.

Каель, що стояв поруч із дверима, мовчки жестом запропонував Аурелії увійти першою. Вона ледь помітно нахилила голову, приймаючи цей прояв шани. Важкі двері з глухим скрипом повільно відчинилися, і вони увійшли до просторої зали, де вже зібралися радники та воєначальники.

У залі зібралися десятки фейрі: командувачі армій, мудрі радники, старійшини обох дворів. Як тільки Аурелія переступила поріг, гомін розмов миттєво затих. Усі присутні синхронно схилили голови в глибокому поклоні, віддаючи належну шану.

– Ваша Величносте, – пролунало в унісон, і цей звук відлунював у високих стінах зали.

Аурелія на мить зупинилася, відчуваючи, як хвиля відповідальності та сили накриває її. Її погляд ковзнув по обличчях присутніх, і вона відчула, як кожен із них чекає її наступного слова.

– Підніміться, – промовила вона впевнено, тримаючи голову високо. Її голос, сповнений сили й рішучості, рознісся по залі, залишаючи після себе відчуття непохитної впевненості.

Командири піднялися, але їхні очі залишалися спрямованими на неї, наповнені повагою та очікуванням. У центрі кімнати стояв величезний круглий стіл, накритий картою світу людей та їхніх королівств. Деталі на карті були настільки точними, що здавалося, ніби це справжня земля, зменшена до розмірів столу.