Salamander - Темні нащадки, Salamander

Каель і Даріус, не відстаючи, пішли за Аурелією, тоді як Лукас залишився трохи позаду. Його погляд уважно ковзав по кожному руху, кожному жесту присутніх. Його цікавість була помітна, але не нав'язлива.

Аурелія, зібравши всю свою силу й впевненість, зробила крок уперед до столу. Усі присутні чекали її слів, а вона знала, що кожне з них матиме значення.

- Ми зібралися тут, щоб обговорити наше майбутнє, - почала Аурелія, її голос був спокійним, але впевненим. - Наша мета - захистити наші землі та народ від загроз, які виникають і ззовні, і зсередини.

Каель підійшов до карти й вказав на область у Франції, яка тепер була під контролем Морвана.

- Учора наші розвідники повідомили, що батько захопив не лише Великобританію й Ірландію, але й почав вторгнення до Франції. Його армія росте, і якщо ми не будемо діяти, він стане ще сильнішим.

- У нас є план? - запитав один із командирів, його голос був серйозним і занепокоєним.

- Є, - відповів Каель. - Але для цього нам потрібна координація між усіма вашими загонами. І потрібна дисципліна.

Даріус кивнув:

- Ми повинні зміцнити наші кордони й підготуватися до можливого нападу. Але водночас нам треба дізнатися більше про його плани.

- Для цього я запропоную провести розвідку, - сказала Аурелія. - І це питання треба обговорити детально.

Під час засідання Лукас, який уважно слухав розмову, підняв руку, щоб привернути увагу.

- Даруйте, Ваша Величносте, - він звернувся до Аурелії, а потім перевів погляд на Каеля. - У мене питання. Як Морвану вдалося так швидко захопити Великобританію, Ірландію та вже почати вторгнення до Франції? Чому люди не чинили спротиву?

У залі запанувала тиша, усі повернулися до Лукаса. Каель обвів поглядом присутніх, ніби зважуючи, як відповісти.

- Це дуже слушне питання, - сказав він, схрещуючи руки на грудях. - Морван діє хитро. Він не просто вторгнувся зі зброєю в руках. Спочатку він проник у їхню культуру. Його маги використовували ілюзії й чари, щоб змінити уявлення людей про нього. Вони почали бачити його як рятівника, як героя, який принесе стабільність і порядок.

- Промивання мізків? - запитав Лукас, нахмуривши брови.

- Саме так, - підтвердив Каель. - Його магія - це не просто сила, це витончена маніпуляція свідомістю. Люди самі впустили його, вважаючи, що він врятує їх від хаосу. А коли зрозуміли правду, було вже пізно.

– Але ж це не могло статися без опору? – Лукас нахилився вперед, його голос був сповнений напруги. – У них були армії, уряди, сила.

Даріус, який досі мовчав, нарешті заговорив, його тон був спокійним, але холодним:  

– Їхні армії були зруйновані зсередини. Морван підкуповував або зачаровував командирів, розколював війська. Крім того, його союзники, темні маги, створювали епідемії, які сіяли хаос і паралізували міста.

– Це було ретельно продумане вторгнення, – підсумувала Аурелія, її пальці мимоволі стискалися в кулаки. – І тепер він застосовує ту саму тактику у Франції.

Лукас похитав головою, його обличчя спохмурніло.

- Тобто, він грає на страхах і слабкостях людей. Вони навіть не знають, що опираються не просто армії, а магії, яка руйнує їх ізсередини.

- Саме так, - сказав Каель, серйозно дивлячись на Лукаса. - Тому ми повинні діяти швидко. Ми не можемо дозволити йому поширити свій вплив на інші території.

Лукас опустив погляд, задумуючись.

- Отже, наш ворог не лише фізично сильний, але й ідеологічно підступний. Це робить його ще більш небезпечним.

Аурелія поклала руку йому на плече.

- Ми знайдемо спосіб зупинити його, Лукас. Але для цього нам потрібна твоя підтримка.

- Ви на мене можете розраховувати, - сказав він, піднявши голову. - Я не дозволю йому поширити цей кошмар на ще більше людей.

Аурелія перевела погляд на командирів, що сиділи по обидва боки великого столу. Її голос був спокійним, але рішучим:

- Що з забезпеченням наших військ? І який бойовий дух серед солдатів?

Першим підвівся генерал Фалкір - високий, широкоплечий фейрі з довгим сивим волоссям, заплетеним у традиційні військові коси. Шрам, що перетинав його ліву щоку, здавався темнішим у напівтемряві зали.

- Ваша Величносте, - він злегка вклонився, - забезпечення в Північному регіоні стабільне, але... - він замовк на мить, підбираючи слова. - Морванові агенти стають все хитрішими. Минулого тижня вони отруїли колодязі в трьох селах поблизу наших гарнізонів. Ми встигли запобігти жертвам, але солдати... - він потер шрам жестом, який видавав його неспокій. - Вони бачать, як темна магія просочується всюди, і це їх лякає.

Аурелія кивнула, відчуваючи, як важкий тягар відповідальності тисне на плечі. Вона перевела погляд на генерала Аркаса - молодшого за Фалкіра, але не менш досвідченого воїна. Його темна шкіра контрастувала з яскраво-зеленими очима, характерними для південних фейрі.

- Що стосується півдня? - запитала вона, звертаючись до нього.

Аркас підняв голову, його голос був суворим:

- У південних гарнізонах ситуація з постачанням стабільна, але наші резерви не безмежні. Якщо конфлікт продовжиться, у нас можуть виникнути проблеми. Щодо бойового духу... - він відвернувся, але знову поглянув на Аурелію. - Серед молодих солдатів є певні побоювання. Вони почули чутки про магічну зброю Морвана.

- Яку саме зброю? - різко перебив його Каель, відірвавшись від карти, яку вивчав. Його чорне волосся спалахнуло у світлі факелів, коли він повернувся до Аркаса.

- Кажуть, він створив артефакт, який створює смертоносний туман, що вбиває все живе, та викликає жахливі ілюзії, які зводять з розуму, - тихо відповів Аркас. - Звісно, це можуть бути просто чутки, але...

- Але навіть чутки можуть зламати бойовий дух, - закінчила за нього Аурелія. 

Каель задумався. Світло факелів відображалось у його очах, створюючи тіні на обличчі.

- Ми не можемо ігнорувати це, навіть якщо це лише чутки. Потрібно бути готовими до будь-якої загрози, - нарешті сказав він. - Але як ми будемо підготовлювати війська до цього?