Ярл Конг - Вагітна від чоловіка сестри, Ярл Конг

Розділ 29

Я б і хотіла щось відповісти, подякувати чоловіку за розуміння, за те, що ввійшов у моє положення, але попросту не вистачає слів, щоб висловитися. Я досі не можу повірити, що це все правда, а не черговий сон, тільки тепер вже з приємним посмаком. Мало того, що Ніколас на мене не злиться, немає ні краплі ненависті з його боку, та ще й підтримує цей мій вчинок? Що я вірно вчинила, вкравши, по факту, його гроші? Що я привласнила їх собі?

- Захочеш - можеш дати свідчення у судді проти цього покидька. Не захочеш - так і буде, на нього і так достатньо компромату, щоб засадити у в'язницю на десятки років.

- Ти знайшов Рамоса? - Це він хоче сказати? До цього веде?

- Так, - схоже на те, що цей заступник явно був не надто розумний, якщо, крім того, що обікрав свого колегу по бізнесу серед дня, так ще й не зміг залягти на дно, щоб його не знайшли та не змусили відповідати за скоєне. - Він під моїм прицілом і сьогодні, максимум завтра його прийме поліція та попросить за ручки пройти в машину, а після і відділок. А далі по накатаній. СІЗО, звинувачення, суд, каталажка, роба та територія два на два метри.

- Я дам свідчення, дам, обов'язково, - адже на цей момент це єдиний спосіб віддячити Ніколасу за те, як він по-людськи зі мною вчинив. Гроші я ще роками буду йому віддавати, а от допомогти засадити зловмисника за решітку, це мій обов'язок. Тим паче в мене самої є зуб на того покидька. Не я йому погрожувала. Не я йому загрожувала фізичною розправою. І не я обікрала компанію. Так, я, виходить, спільник, але не за доброю волею випадку.

- Знову ж таки - як захочеш, це не повинно стати твоїм обов'язком. Я все розумію, ти можеш його боятися, страшитися подивитися цьому покидьку в очі, тож твоя участь на судді не має бути примусовою. А якщо ти переймаєшся стосовно того, що заподіяла мені шкоди, і тепер хочеш якось зам'яти, то не варто, кожен з нас не без гріха. А твоє бажання допомогти дитині й гріхом язик не повернеться назвати.

- Ти про що? - "Кожен з нас не без гріха" - саме цю фразу я виокремила з-поміж інших та мені здалося, що чоловік якось закцентував на цьому увагу. Це він про той випадок на будинку, коли ми ледве не перетнули межі допустимого? Чи про щось інше?

- З моєї ініціативи Альбіна зараз у СІЗО.

- Як... з твоєї? - Ще ж ніби не розпочалося слідство стосовно підпалу будинку, ще не було ні від кого заяви на сестру з приводу цього злочину, та і хіба Ніколас може таку заяву подати? Ні йому, ні його власності нічого не загрожувало. В цьому замішаний власник будинку. Я, як особа, яка там святкувала день народження. Мої батьки, як ті, на кого була оформлена оренда. Дотично, можливо, ще сюди можна приплести дівчат, котрі там знаходилися в той злополучний день. Але Ніколас? Взагалі ніяким боком.

- Отак, це я розбив скло тієї ювелірки та підставив Альбіну, штовхнувши на тротуар, неподалік якого, дуже вдало, знаходилася поліцейська машина з правоохоронцями.

- Навіщо? І..., - гаразд, друге питання не настільки важливе, як перше, та все ж має місце бути поставленим, - і як вона тебе не впізнала?

- Як не впізнала? Запросто, чорна непримітна кенгурушка, капюшон на голову і вуаля, я залишаюся інкогніто. Напевно, Альбінка думала, що тільки вона може будувати геніальні плани, вписуючи в них наркоманів, які за пару копійок ладні палити будинки. Та маю розчарувати, що колишню дружину, що її спільника - чорні кенгурушки всім доступні, і не біда їх дістати.

- Але навіщо? - Він спеціально відповів на менш гостре питання, щоб оминути пекельне? Невже щось не домовляє та хоче приховати?

- Я ж вже казав - заради тебе, твоїх батьків, та і заради себе також. Я думав, що знав цю дівчину, що я розумію, з ким одружуюся, а виявилося, що ця людина загадка, яку б я був ладен ніколи не розгадувати, бо там стільки лайна. Все як почалося з того дня, коли мою компанію пограбував Рамос, так все з кожним днем ставало гірше, і рано чи пізно це мало вибухнути. Закрити її вдома - не варіант. Слідкувати за кожним кроком Альбіни теж так собі ідея. А от запроторити у в'язницю, поки точно все не розв'яжеться, поки всі карти у мене не будуть на руках, це був найоптимальніший варіант. В разі чого їй світила максимум адміністративка та штраф за розбите скло, та головне було її нейтралізувати. Щоб вона нічого тобі не зробила. Бо все до того йшло, все могло вибухнути з дня на день, а після того твого дзвінка вночі, з цієї лікарні, то і взагалі могло все погіршитися кожної години. Я не міг тобою ризикувати, тож вчинив так, як мав вчинити. Можливо, гидко, можливо, підло, але для мене головний був результат. Ти жива, здорова, і це найголовніше. Все інше - нюанси, на які мені, якщо чесно, глибоко в колодязь плювати!

- Дякую... я тобі дуже... вдячна..., - мало хто наважиться так підставлятися, так різко рвати з дружиною відносини, розвертати життя на сто вісімдесят градусів, не то що вилазячи з теплої ванни, а занурюючись у справжній кип'яток. А чоловік це робить, і це все заради мене і моєї безпеки.

- А я вдячний долі. Все ж є і плюси від спілкування з Альбіною. Є і гарний момент, що доля мене звела з нею.

- Так? - Скоріш за все, Ніколас зараз скаже, що тепер не зможе довіряти людям, а точніше жінкам, з якими буде будувати відносити. Що завжди буде остерігатися підстави з боку коханої, бо як показало життя - коханий ще не значить надійний та щирий. Гіркий досвід, але який може згодитися в майбутньому. Граблі, які прилетіли по носу, і наступного разу десятки разів оглянешся, перш ніж робити наступний крок.

- Так, - нарешті посмішка торкається вуст чоловіка, нарешті напруження спадає з його обличчя, ніби він позбувся тенет, які до цього сковували тіло та думки Ніколаса. - Я знайшов ту, заради якої хочеться йти на божевільні вчинки, від погляду на яку всередині закипає кров, а мізки промовляють "бувай", залишаючи шалені емоції, які й керують мною дотепер.

- Це ж хто? - Є у мене здогади, але настільки нахабніти не хочеться, сприймаючи бажане за дійсне, що...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍