Рік Рірдан - Син Нептуна, Рік Рірдан

Фіней розсміявся.

— Справді? Ви, мабуть, не розумієте її цінності.

— Вона жива істота. Вона не продається.

— Ой, благаю! Ти з римського табору, хіба ні? Рим збудований на рабстві. Тож не треба тут робити з мене недолюдка. До того ж, вона навіть не людина. Вона чудовисько. Вітряний дух. Посіпака Юпітера.

Елла вискнула. Умовити її зайти на стоянку коштувало друзям неабияких зусиль, а тепер вона почала задкувати, бурмочучи:

— Юпітер. Водень і гелій. Шістдесят три супутники. Не посіпака. Ні.

Хейзел поклала руку їй на крила. Здавалось, вона була єдиною, хто міг торкатися гарпії, не викликаючи у неї криків і сіпання.

Френк стояв поруч із Персі. Він тримав свій спис напоготові, наче старий міг би на них напасти.

Персі дістав глиняні пляшки.

— Пропоную іншу ставку. У нас є дві пляшки з горгонською кров’ю. Одна вбиває. Інша зцілює. Виглядають вони цілком однаково. Навіть ми не знаємо, яка з них яка. Якщо обереш правильну, вона зцілить твою сліпоту.

Фіней нетерпляче витягнув руки.

— Дай мені до них доторкнутися. Дай понюхати.

— Не так швидко. Спочатку погодься на умови.

— Умови...— Фіней ледве не задихався. Він, без сумнівів, був готовий пристати на пропозицію. — Дар провидця і зір... Я стану непереможним. Я володітиму цим містом. Я побудую тут свій палац, оточений забігайлівками. Я самотужки спіймаю гарпію!

— Н-ні, — знервовано промовила Елла. — Ні, ні, ні.

Коли на тобі рожеві, капці-кроленята, досить непросто зобразити зловісний сміх, але Фінею це вдалось на відмінно.

— Гаразд, напівбоже. Які твої умови?

— Ти обираєш пляшку, — сказав Персі, — не відкорковуючи і не нюхаючи.

— Це нечесно! Я сліпий.

— А в мене немає такого нюху, як у тебе, — відрізав Персі. — Ти можеш потримати пляшки. І я присягаюсь Стіксом, що вони виглядають однаково. Я сказав тобі цілковиту правду: в обох пляшках горгонська кров, в одній — з лівого боку, в іншій — з правого. І я присягаюсь, що жоден із нас не знає, де яка.

Персі поглянув на Хейзел.

— Е-е... ти наш фахівець з Підземного царства. Після усієї цієї плутанини, яка відбувається зі Смертю, клятва Стіксом ще до чогось зобов’язує?

— Так, — без вагань відповіла дівчина. — Той, хто порушить цю клятву... Ні, я би не радила робити цього. Існують речі, гірші за смерть.

Фіней погладив свою бороду.

— Отже, я обираю, з якої пляшки пити. А ти маєш випити з іншої. Ми присягаємося випити водночас.

— Так.

— Той хто програє, без сумнівів, помре, — розмірковував Фіней. — Така отрута, швидше за все, навіть мене утримає на тому світі... принаймні досить надовго. Моя душа розсіється на піщинки. А тому я багато чим ризикую.

— Але якщо переможеш — отримаєш усе, — сказав Персі. — Якщо я помру, мої друзі присягаються піти з миром і не метатися. Ти повернеш собі зір, чого навіть Гея тобі не дасть.

Обличчя Фінея спохмурніло. Персі безперечно влучив у вразливе місце. Фіней жадав бачити. Гея багато чого подарувала йому, але він ненавидів життя в мороці.

— Якщо я програю, — промовив старий, — я помру і не зможу дати вам потрібну інформацію. Яка вам із цього користь?

Персі був радий, що вони з друзями завчасно обговорили це. Розв’язання проблеми запропонував Френк.

— Ти заздалегідь напишеш місцезнаходження лігва Алкіонея, — сказав Персі. — Залиш запис у себе, але присягнись Стіксом, що інформація правильна і точна. А ще присягнись, що в разі твоєї поразки, гарпії звільняться від прокляття.

— Це висока застава, — буркнув Фіней. — Ти дивишся в обличчя смерті, Персі Джексоне. Не легше було б просто передати мені гарпію?

— Це не обговорюється.

На обличчі Фінея розпливлася посмішка.

— Отже, ти починаєш розуміти, чого вона варта. Щойно я поверну зір, я спіймаю її самотужки. Той, хто володіє цією гарпією... Що ж, колись я був царем. І це парі поверне мені корону знову.

— Не лізь поперед батька в пекло, — промовив Персі. — Ми домовились?

Фіней задумливо поплескав себе по носу.

— Я не бачу, чим це скінчиться. Дратує, як працює цей дар. Цілком непередбачуване парі... майбутнє затягнуте імлою. Але от що я тобі скажу, Персі Джексоне, — така собі безкоштовна порада від мене. Якщо сьогодні ти не помреш, то власне майбутнє тобі не сподобається. Наближається час великої пожертви, і тобі не достане мужності, аби на неї піти. За це ти заплатиш велику ціну — ціну Всесвіту. Можливо, тобі буде навіть краще, якщо обереш отруту.

У роті Персі з’явився гіркий присмак, наче від Іридиного зеленого чаю. Йому хотілось вірити, що старий просто його залякує, але внутрішній голос підказував, що пророкування правдиве. Він пригадав попередження Юнони, після його рішення піти ,до табору: «На тебе чекають біль, страждання і втрати, яких ти не здатен навіть уявити. Проте ти отримаєш змогу врятувати старих друзів і родину».

На деревах навколо стоянки скупчилися гарпії. Вони спостерігали з висоти, наче відчували, що поставлено на кін. Френк і Хейзел занепокоєно дивилися на Персі. Він запевнив їх, що шанси ліпші за п’ятдесят на п’ятдесят. Що в нього є план. Авжеж, план міг не спрацювати. Шанси на виживання можуть дорівнювати ста відсоткам... а можуть — нулю. Цього він не говорив їм.

— Ми домовились? — перепитав Персі.

Фіней ошкірився.

— Присягаю Стіксом дотримати умов, точно як ти їх описав. Френку Чжане, ти нащадок аргонавта. Я вірю твоєму слову. Якщо я виграю, ти і твоя подруга Хейзел присягаєтесь піти з миром і не шукати помсти?

Френкові руки міцно стиснулись на золотому списі. На мить Персі здалося, що друг зламає ратище, але той спромігся буркнути:

— Присягаю Стіксом.

— Я теж присягаю, — промовила Хейзел.

— Присягаю, — пробурмотіла Елла. — «Не присягайся місяцем мінливим»[40]

Фіней розсміявся.

— У такому разі знайдіть мені, чим писати. І нумо починати.

* * *

Френк позичив серветку та ручку у