Рік Рірдан - Син Нептуна, Рік Рірдан

class="p1">— Привіт. Вибач, що налякали. Слухай, у мене небагато їжі, але...

Він дістав макробіотичне в’ялене м’ясо з кишені. Елла миттю кинулась уперед і схопила його. Вона скрутилась у гнізді, нюхаючи м’ясо, але потім зітхнула й жбурнула його геть.

— Н-не з його столу. Елла не може з’їсти. Шкода. Гарпіям подобається в’ялене м’ясо.

— Не з... А, справді, — промовив Персі. — Частина прокляття. Ти можеш їсти тільки його їжу.

— Має ж бути якийсь вихід, — сказала Хейзел.

— Фотосинтез, — пробурмотіла Елла. — Іменник. Біологія. Синтез складних органічних речовин. «То були найкращі часи, то були найгірші часи; то був вік мудрості й вік безглуздості...»[39]

— Що вона каже? — прошепотів Френк.

Персі придивився до купи книжок навколо неї. Усі вони були старими й запліснявілими. Деякі мали цінники на обкладинках, наче бібліотека здихалась від них під час розпродажу.

— Вона цитує книги, — здогадався Персі.

— «Довідник дідуся фермера» 1965 року, — промовила Елла. — «Починайте спарювати тварин, двадцять шосте січня».

— Елло, ти все це прочитала? — запитав Персі.

Вона кліпнула очима.

— Більше. Знизу більше. Слова. Слова заспокоюють Еллу. Слова, слова, слова.

Персі навмання взяв книгу — пошарпаний примірник «Історії кінних перегонів».

— Елло, ти пам’ятаєш, е-е, третій параграф на шістдесят другій сторінці?

— Секретаріат, — миттю відповіла Елла, — був фаворитом у Кентуккському дербі 1973-го, ставка три до двох, фінішував з дійсним рекордом за одну хвилину п’ятдесят три і дві десятих секунди.

Персі згорнув книжку. Його руки тремтіли.

— Слово в слово.

— Це приголомшливо, — промовила Хейзел.

— Вона геніальна курка, — погодився Френк.

Персі стало моторошно. У нього виникли жахливі здогадки щодо того, навіщо Фіней прагне піймати Еллу. Він сумнівався, що причина в подряпинах, залишених на чолі старого. Персі пригадав рядок, що продекламувала гарпія:. «Напівкровка давніших богів на світі — він доживе до шістнадцятиріччя...». Персі був певен, що це про нього.

— Елло, — промовив він, — ми знайдемо спосіб розсіяти прокляття. Що скажеш на це?

— «Це неможливо», — відповіла вона. — Записана англійською мовою у виконанні Пері Комо, 1970.

— Немає нічого неможливого. А зараз послухай мене, я промовлю його ім’я. Тобі не треба тікати. Ми врятуємо тебе від прокляття. Нам тільки потрібно придумати, як перемогти... Фінея.

Він чекав, що Елла кинеться геть, але натомість вона тільки несамовито захитала головою.

— Н-н-ні! Тільки не Фіней. Елла швидка. Занадто швидка для нього. Але він хоче зв’язати Еллу. Він скривдить Еллу.

Вона потягнулась до рани на спині.

— Френку, — промовив Персі, — у тебе є аптечка?

— Уже дістаю.

Френк дістав термос, наповнений нектаром, і пояснив Еллі його цілющі властивості. Коли він підбіг до неї, вона відсахнулась і зарепетувала. Тоді спробувала Хейзел, і Елла дозволила їй вилити трохи нектару собі на спину. Рана почала загоюватися.

— Бачиш?— Хейзел усміхнулась. — Так краще.

— Фіней поганий; — наполягла Елла. — І бензокоси. І сир.

— Безперечно, — погодився Персі. — Ми більше не дозволимо йому тебе скривдити. Але нам треба придумати, як його обдурити. Ви, гарпії, мусите знати його краще, ніж будь-хто. Можна його якось обдурити?

— Н-ні, — відповіла Елла. — Дурощі для дітей. «П’ятдесят дурощів, які не можна забороняти вашому собаці», авторства Софі Колінс, телефонуйте за номером — шість-три-шість...

— Гаразд, Елло, — промовила Хейзел лагідним голосом, наче намагалась заспокоїти коня. — Але у Фінея є слабкості?

— Сліпий. Він сліпий.

— Добре. Але окрім цього?

— Пан або пропав. Два до одного. Темна конячка. Роби ставку або пасуй.

Персі підбадьорився.

— Ти маєш на увазі, що він азартний гравець?

— Фіней бачить значні речі. Пророцтва. Долі. Таємниці богів. Не дрібниці. Випадковості. Захоплюють. І він сліпий.

Френк потер підборіддя.

— Є якісь здогадки, про що вона говорить?

Персі дивився, як гарпія перебирає свою джутову сукню. Він до болю їй співчував, а ще усвідомлював, наскільки вона розумна.

— Гадаю, я зрозумів її, — промовив він. — Фіней бачить майбутнє. Він знає купу важливих речей. Але не бачить незначне — випадкові події, мимовільні дрібниці. Це робить азартні ігри захопливими для нього. Якщо ми підіб’ємо його закластися...

Хейзел повільно кивнула.

— Тобто якщо він програє, то матиме розповісти нам, де Танатос. Але чим нам закладатися? У яку гру ми гратимемо?

— Щось простеньке, з високими ставками, — відповів Персі. — Два вибори. Або пан або пропав. І виграшем має бути щось потрібне Фінею... Ну, окрім Елли. Це не обговорюється.

— Зір, — пробурмотіла Елла. — Зір подобається сліпцям. Зцілити... дзуськи, дзуськи. Гея не зробить цього для Фінея. Гея залишає Фінея сліпим, залежним від Геї. Ага.

Френк і Персі обмінялись багатозначними поглядами.

— Горгонська кров, — водночас промовили вони.

— Що? — запитала Хейзел.

Френк дістав дві керамічні пляшки, знайдені в Малому Тибрі.

— Елла — геній, — промовив він. — Хібаnщо ми помремо.

— Не переймайся, — відповів Персі. — У мене є план.

XXVIII Персі

Старий був точнісінько там, де вони його залишили, посередині стоянки із забігайлівками на колесах. Він сидів за своїм столом, витягнувши ноги в капцях уперед, і поїдав жирний шашлик. Бензокоса стояла поруч. Весь його халат вкривали плями від соусу барбекю.

— З поверненням! — весело крикнув він. — Я чую тріпотіння збентежених крилечок. Ви привели мою гарпію?

— Вона тут, — відповів Персі. — Але вона не твоя.

Фіней облизнув жирні пальці. Його молочні очі, здавалося, свердлили якусь точку просто над головою Персі.

— Ясно... Ну, насправді темно — я ж сліпий. Отже, ви прийшли мене вбити? Якщо так, то щасти з вашими пошуками.

— Я прийшов укласти парі.

Губи старого засіпались. Він опустив шашлик і нахилився до Персі.

— Парі... як цікаво. Інформація в обмін на гарпію? Переможець забирає все?

— Ні, — промовив Персі. —