Рік Рірдан - Син Нептуна, Рік Рірдан

продавця однієї із забігайлівок. Фіней нашкрябав щось на серветці й поклав її до кишені халата.

— Присягаю, що там зазначено місцезнаходження лігва Алкіонея. Хоча ти навряд доживеш до того, аби його дізнатись.

Персі викликав свій меч і скинув ним їжу зі столу. Він уявив темне обличчя сплячої жінки і спрямував свої думки під землю, сподіваючись, що богиня чує його.

«Що ж, Теє. Доведи, що не брешеш. Кажеш, я твій цінний пішак. Кажеш, маєш плани на мене, і щадитимеш, поки не дістануся півночі. Хто для тебе цінніший — я чи цей старий? Тому що зараз один із нас помре».

— Що, жижки затрусилися, Персі Джексоне? Ну ж бо їх сюди! — Фіней скрючив пальці, наче хапаючись за повітря.

Персі передав йому пляшки.

Старий зважив їх на руках. Він пробігся пальцями по глиняній поверхні, а потім поставив обидві пляшки на стіл і обережно поклав на них руки. Земля затремтіла, наче відбувся невеличкий землетрус, достатній, щоб у Персі заклацали зуби. Елла знервовано закудкудакала.

Ліва пляшка тряслася трохи сильніше за праву.

Фіней зловісно ошкірився і зімкнув пальці на лівій пляшці.

— Ти дурень, Персі Джексоне. Я обираю цю. А тепер — вип’ємо.

Персі взяв праву пляшку. Його зуби цокотіли.

Старий здійняв свою пляшку.

— За синів Нептуна.

Обидва відкоркували пляшки та випили.

Персі тієї самої миті зігнувся навпіл. Горло палало і в роті з’явився присмак бензину.

— О боги! — промовила позаду нього Хейзел.

— Ні! — крикнула Елла. — Ні, ні, ні.

В очах Персі потьмарилось. Він побачив, як Фіней переможно посміхається, випрямляється на стільці й збуджено кліпає очима.

— Так! — крикнув старий. — Мій зір от-от повернеться!

Персі припустився помилки. Безглуздо було так ризикувати. Живіт охоплював біль, наче хлопець ковтнув уламки скла, що тепер повільно проходять по його нутрощах.

— Персі! — Френк стиснув його плечі. — Персі, не вмирай!

Він задихався... а потім в очах прояснилось.

Тієї ж миті Фіней згорбився, наче йому дали стусана.

— Ти... ти не можеш! — завив старий. — Геє, ти... ти...

Він важко підвівся і, тримаючись за живіт, пошкутильгав від столу.

— Я занадто важливий!

Нудотно-жовтий дим повалив з його рота, вух, бороди і незрячих очей.

— Нечесно! — зарепетував він. — Ти надурив мене!

Він спробував витягти з кишені халата клаптик паперу, але руки почали осипатися — пальці перетворювалися на пісок.

Персі, похитуючись, підвівся. Він не почувався зціленим від чогось конкретного. Спогади не повернулись до нього чарівним чином. Але біль зник.

— Ніхто тебе не надурив, — промовив він. — Ти сам зробив вибір, і я закликаю тебе дотримати клятви.

Сліпий цар завив в агонії. Він обернувся навколо себе. Тіло димилось і розсипалось, доки зрештою від нього не лишилося нічого, крім старого заплямованого халата і пари капців.

— Це, — промовив Френк, — найогидніші воєнні трофеї в моєму житті.

Жіночий голос пролунав у голові Персі: «Ти граєшся з вогнем, Персі Джексоне, — це був сонний шепіт з майже непомітною ноткою вимушеного захоплення. — Ти змусив мене обирати, і ти важливіший для мого задуму, ніж старий провидець. Проте не випробовуй долю. Коли прийде твоя смерть, я обіцяю, що вона буде значно болючішою, ніж від горгонської крові».

Хейзел тикнула мечем у халат. Під тканиною не було нічого — жодних ознак того, що Фіней намагається переродитися. Вона із захопленням подивилась на Персі.

— Це був або найхоробріший, або найбезглуздіший учинок з-поміж усіх, що мені доводилось бачити.

Френк похитав головою, наче не вірячи власним очам.

— Персі, звідки ти знав? Ти здавався таким упевненим у тому, що він обере отруту.

— Гея, — промовив Персі. — Вона хоче, щоб я дістався Аляски. Вона вважає... не знаю. Уважає, що зможе використати мене у своїх планах. Вона підштовхнула Фінея обрати неправильну Пляшку.

Френк із жахом витріщився на залишки старого.

— Гея радше вб’є свого власного слугу, ніж тебе? От на що ти закладався?

— Плани, — пробурмотіла Елла. — Плани і змови. Жінка в землі. Великі плани на Персі. В’ялене м’ясо для Елли.

Персі дав їй усю сумку з яловичиною — і гарпія радісно пискнула.

— Дзуськи, дзуськи, дзуськи, — напівспіваючи пробурмотіла Елла. — Фінею дзуськи. Еллі їжа і слова, еге.

Персі нахилився над халатом і витяг з кишені записку старого. На ній було написано: «ЛЬОДОВИК ХАББАРД».

Увесь цей ризик заради двох слів. Він передав записку Хейзел.

— Я знаю, де це, — промовила вона. — Досить відоме місце. Але на нас чекає надзвичайно довга подорож.

Гарпії на деревах навколо стоянки нарешті оговтались від шоку. Вони збуджено заклекотіли й почали нападати на найближчі забігайлівки, пірнаючи у вікна і здіймаючи гармидер на кухнях. Кухарі волали різними мовами. Фургони заходили ходором. Навсібіч полетіли пір’я та коробки з їжею.

— Треба повертатись до човна, — промовив Персі. — У нас дедалі менше часу.

XXIX Хейзел

Вона ще не сіла в човен, а вже відчула нудоту.

З голови не йшов Фіней. Цей дим із очей.

Ці руки, що осипаються пилом. Персі запевняв, що вона не така, як Фіней. Але вона така. Її злочин страшніший навіть за катування гарпій.

«Це ти в усьому винна! — сказав Фіней. — Коли б не ти, Алкіоней би не ожив!»

Човен нісся по Колумбії, а Хейзел намагалась забути слова старого. Вона допомогла Еллі змостити гніздо зі старих книг та журналів, які вони витягнули з бібліотечного сміттєвого кошика.

Вони не хотіли брати гарпію із собою, але Елла поводилась так, наче це питання не обговорюється.

— «Друзі», — пробурмотіла вона. — Десять сезонів. З 1994 до 2004. Друзі розплавили Фінея і дали Еллі в’ялену яловичину. Елла піде з друзями.

Тепер вона задоволено сиділа на кормі, гризла шматочки м’яса, і цитувала рядки то з творів Чарльза Діккенса, то з «П’ятдесяти дурощів, які не можна забороняти вашому собаці».

Персі стояв навколішки в носі човна і спрямовував