Оля Лях - Детективне бюро «примара»: Два світи, Оля Лях

13.2

- Та щоб вас! – він хлопнув долонями по холодній колоні перед дверима «Примари». Відчув вібрацію в кістках. Глибоко вдихнув, щоб заспокоїтись, але спогади вчорашнього вечора не дали це зробити.

Було весело спостерігати за сваркою тендітної Кори із здорованем-перевертнем. Але в результаті синець під око отримав саме Себастьян, бо дівчина заліпила ляпас тому чоловікові і довелось екстрено її рятувати. Вона ж сказала, що не п’є, так чому тоді випила більше п’яти кухлів сидру?!

«Добре хоч на ногах тримається», - подумав тоді хлопець, але поспішив. Щойно вони втекли з бару її ноги підкосились і вона відмовилась йти. Просто сіла посеред дороги і почала засинати. Себастьяну нічого не лишалось окрім взяти на руки і нести додому. Аж тут він виявив, що в Кори серйозно підійнялась температура.

Вони дістались бюро в рекордну швидкість. Таксист гнав машину не жаліючи пального та колес. Себастьян притримував Кору одною рукою, а іншою намагався відкрити важкі вхідні двері. Це було не просто, дівчина постійно сповзла вниз і намагалась заснути. Він насилу впорався з цим нелегким завданням. Довів її до кімнати. Спочатку до своєї. Бо в нього в шухляді були дієві ліки від застуди і він боявся, що якщо хоч на мить залишить її саму, то вона точно засне!

От тоді це і сталось.

- Коро, чуєш мене? Тобі треба випити це, - він підсунув їй під носа баночку з лікуючим розчином.

- Що це? Сидр? – зраділа вона. Вдихнула запах. – Фу-у-у! Це не сидр. Не буду!

- Що не будеш?

- Не буду це пити! – вона скривилась і відкинулась назад в спробі впасти на ліжко та заснути. Себастьян спритно перехопив її руки. Потягнув назад. – Ти! – раптом скрикнула вона, тицяючи в нього пальцем. – Ти і твої зелені очі! – набурмосилась. – Ти та-акий гарний актор! Робиш вигляд, що тобі усе байдуже, що ти всесильний! Ти… Гик! Ой! – вона намагалась змахнути сон і прогнати гикавку. Затримала дихання, а Себастьян просто стояв поруч не в силах зрозуміти, як вона помітила це? – Та гарний, - продовжила Кора і розпливлась в усмішці. – Надто гарний. І сильний, - вона ткнула його в плече. – Мені хочеться тебе розгадати, - заявила вона.

І тут Себастьяну в голову прийшла приголомшлива ідея.

- Якщо ти вип’єш це, обіцяю, що я тебе поцілую, добре? – а чому б і ні? Погрози і вмовляння зараз точно не спрацюють. Залишається лише торг.

- Я сама тебе поцілую! – і вона дійсно зробила це.

Кора потяглась руками до його обличчя і за мить її вуста накрила його. Це була коротка, але солодка мить. Він не знав чи може відповісти на цей поцілунок, тому просто стояв, не в змозі поворухнутись. Кора відсторонилась. Взяла з його рук ліки і випила їх, а за мить заснула на його ліжку.

Ніби в тумані Себастьян переніс Кору до своєї кімнати. Ліг поруч, доки не впевниться, що температура спадає. Навіть не помітив, як заснув. А на ранок…

- Забула, - гірко прошепотів він. Перед внутрішнім зором все стояли її ошелешені очі, коли віе вирішив «освіжити» її спогади. Погана була ідея.

«Дозволив собі зайвого! Ідіот! Напевно мені просто добре дали по голові! От і вирішив, що це буде цікаво! Ага! Ще б пак! Правильні дівчатка мене не цікавлять! В них немає нічого цікавого! Тим паче ця перехожа!» - в ньому говорила лють на розчарування. Але він знав способи, як охолодити голову і не тільки. Себастьян пішов, залишаючи відбитки рук в камені.

--------------------------
Друзі, якщо Вам подобається книга, будь ласка, не забувайте ставити зірочки, писати коментарі та підтримувати автора! Ваша підтримка найцінніша для мене, адже тоді я точно знаю, що пишу не дарма! Підпишіться на мене, щоб першими читати захоплюючі сюжети і новинки (!які от-от вийдуть!)
Також запрошую Вас до прочитання мого Конкурсного оповідання "Санта Мяус - Новорічне бажання" - це легка позитивна історія з крапелькою зимової магії!
Усім гарних свят! Бережіть себе!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍