Аурі Лар - Поміж Руїн , Аурі Лар

— З якого дива?

— Прошу, не відмовляй мені. Ти зможеш виговоритися та випити, запитати щось про всю цю ситуацію... а якщо не хочеш, можеш взагалі мовчати. Головна будь зі мною, щоб я міг бути впевненим, що з тобою дійсно все гаразд.

Очі почало по зрадницьки щипати, через що дівчина швидко відвернулася, не розуміючи, чому з нею відбувається це все.

— Гаразд...але не торкайся мене.

— За мною.

Вони пройшли на другий поверх, де народу було значно менше, та замовили по пляшці вина, одна — щоб напитися, а іншій аби просто підтримати її. Все ж, його витримку потрібно занести до рекордів Гіннеса.

За цим непомітно пройшли декілька годин, на столі вже стояло близько чотирьох пляшок, а жінка ледь могла нормально думати, хоча, чесно зізнатися, чоловік взагалі думав, що вона відкинеться ще на другій пляшці.

Меган повільно кліпала очима, ліниво розсівшись на кріслі, та стала оглядати чоловіка навпроти. Кевін був одягнений в чорну сорочку й такого ж кольору брюки, а на руках був годинник, ціна якого, мабуть, здивувала б її. Цей стиль так нагадував Девіла...дійсно брати.

— Девіл... – жінка простягла руку до його лиця, ніжно погладжуючи, та наблизилась, аби він обов'язково почув її. — Чому ти так поступив зі мною? Чому...я впевнена, ти знав це ще з самого початку. Так чому...невже я дійсно це заслужила? – сльози стікали по рум'яних щоках, допоки Кевін мовчки стиснув кулаки, даючи їй шанс виговоритися. Нехай буде так. Це єдине, в чому він може їй допомогти.
— В чому я провинилася? Що я зробила не так? Не мовчи! – вона затрясла його за плечі, викрикуючи, хоча через її п'яний стан зрозуміти хоча б щось було й так досить складно. Кевін не міг дивитися на це.

Дивитися, як дівчина, яку він колись кохав, повільно чахла на його очах, а виною цьому був його брат, якому він довірив її. Можливо, не варто було б відступати?

Ні. Він би однаково зустрів би Луну. Однаково покохав би іншу. Незалежно від того, з ким би вона була – результат один й той самий. Їй не бути щасливою з ними.

Врешті-решт, після істерики Меган остаточно виснажилась, засинаючи, чому Кевін був дуже радий, та нарешті заспокоїлась.

Чоловік дістав свій телефон, шукаючи контакт Дева, та почав дзвонити йому. Один гудок, другий, третій: «абонент не в зоні досяжності, зателефонуйте пізніше».

Гортаючи свої контакти й роздумуючи, хто б міг її забрати, він натрапив на контакт того хлопця, що допомагав Меган при перестрілці. Маттео, здається...На його подив, хлопець взяв трубку відразу, хоча година вже давно перевалила за другу ночі.

— Я слухаю.

— І вам доброї ночі. Я щиро перепрошую за такий пізній дзвінок, але якщо ви не зайняті, не могли б ви допомогти мені в дечому?

— Спочатку скажіть саму суть проблеми, а далі вже поговоримо.

— Меган...

— Меган?

— Так, Меган. Скажемо так, між Девом та нею сталася велика проблема, і вона прийшла запивати її тут...Вона випила чотири пляшки вина, і зараз лежить без свідомості, а Девіл не бере трубку...

— І ви хочете, щоб я забрав її?

— Якщо можна. Просто вдома на мене чекає жінка, та я боюся навіть уявити, яка в неї буде реакція..

— ... Кажіть адрес.

Чоловік посміхнувся, називаючи координати, та завершив дзвінок, відкинувшись на спинку крісла. Сьогодні був виснажливий день. Причому у всіх...

— Де вона?