Вікторія Вецька - Зваблива ненависть , Вікторія Вецька

Сергій швидко підбіг до мене, обережно обійняв, не кажучи ні слова, просто дав мені відчути хоч трохи підтримки. Його рука була теплою, і я дозволила собі хоч трохи розслабитись у тій тиші.

Усі погляди були прикути до нас. Декілька вчителів вже підійшли до місця події, і невдовзі Тимура забрали до директора. Згодом викликали його батьків. Але, як не дивно, після цього його поведінка тільки погіршилася. Мені довелося перевестися до іншої школи, щоб уникнути подальших зіткнень. Звісно, батьки потім почали допитуватися причину, але пояснила, що мені не подобаються учителі, вони повірили, тож проблем більше не було.

А через деякий час мені зробили лазерну корекцію зору, і тепер я бачу без окулярів. Це було одне з тих рідкісних моментів, коли все змінилося, і я почала справжнє життя. Ось тільки ті спогади, вони залишились.
   

Але чи готова я відпустити все це зараз? Чи можу я відкрити своє серце для іншого Тимура, коли воно ще болить від того, ким він був раніше? Чи не буду я знову обманутою, як тоді, коли вірила, що все може змінитися, коли його сміх і знущання здавалися мені частиною того, що я повинна була прийняти? Як можливо пробачити того, хто так болісно порушив мої межі?

Моя рука автоматично стиснулася в кулак, і серце шалено забилося. Я відчула, як цей біль знову наповнював мене, ніби я знову переживала кожен момент цієї образи. Але все ж у серці залишалося місце для прощення. І навіть якщо частина мене була не готова до цього, я розуміла: можливо, це єдиний спосіб справді звільнити себе від того, що досі тяжіло.

Та з іншого боку, я не могла дозволити собі бути беззахисною знову. Я не могла дозволити тому, хто зламав мене в минулому, знову прийти і зробити це. Я не знала, чи справді можу пробачити Тимура. Але я точно знала одне — я не хочу більше носити цей біль. І якщо пробачити означає відпустити його, то я готова знайти в собі сили для цього.

А ще я дам йому шанс. Якщо Тимур доведе своє кохання не лише словами, але й вчинками, якщо зможе показати, що змінився — тоді, можливо, не все втрачено. І я буду готова повірити в це. Але тільки якщо він дійсно зможе довести, що вартий того, щоб я знову відкрила йому серце.

Раптом мій телефон пискнув, і повідомлення на екрані вибило мене з думок. Я глянула на екран. Від нього.