Еммі Берн - Місяць на кохання, Еммі Берн

Я не дихаю, поки він розглядає мене, поки повільно встає з-за столу та направляється до мене. Все тіло сковує страх, я сильніше стискаю свою сумку, єдине, що з собою взяла для втечі, але не вийшло. — Далеко зібралася? – сталевий тон видав всю його ненависть. Батько дивився на мене та очікував на відповідь, а я збиралася з силами, щоб хоча б спробувати врятувати своє життя. — Я не хочу заміж. Я говорила про це, але ти мене, немов, не чуєш, – мій голос тремтів, одна згадка про те чудовисько викликала крижані мурашки. — Це хороша партія, – байдужим голосом промовляє та закладає руки в кишені штанів. Я дивлюсь на нього та не розумію, чим заслужила таке... — Хороша? Він старший за тебе на декілька років, а до того цинічний, жорстокий виродок....