Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   — Схоже, я тобі подобаюсь, — припустила Леа.

   — Схоже, — усміхнувся Алекс.

   — Шкода, що ти вибрав конфліктну форму наших взаємин. Співробітництво принесло б нам значно більше користі.

   — Співробітництво означало б, що я мав би відпустити тебе?

   — Добровільність участі та рівноправність – важливі умови у співробітництві.

   — Якщо я тебе відпущу, яка мені буде від цього користь?

   — Ти не матимеш такого ворога, як я, який змушений відповідати такими ж деструктивними заходами, щоб захистити важливих для себе партнерів. А в довгостроковій перспективі розумні партнери завжди можуть створювати взаємовигідні соціальні групи, що здатні ефективно розвиватися.

   — Ти розумієш, що фактично пропонуєш мені зрадити мою країну?

   — Зрада – це коли відмовляєшся від добровільно та усвідомлено прийнятих на себе зобов'язань, попередньо скориставшись довірою партнера чи одностороннім зиском від вашого співробітництва. Якщо цих ознак під час розриву співробітництва немає, тоді це свобода вибору умов та партнерів для співробітництва. Ти нічим не зобов'язаний своїй країні, і маєш право обирати для себе вигідніші умови та партнерів. Це і є соціальна еволюція без воєн та конфліктів.

   — Існують, Леа, ще такі поняття як патріотизм та відданість своєму народові. І вони також визначають подібні дії як зраду.

   — Поняття існують, але в них немає раціонального сенсу.

   — Це також еволюційна стратегія, яка об'єднувала та утримувала людей у суспільстві під загальними інтересами та принципами соціальної організації. Це робить суспільство сильнішим та забезпечує його розвиток. У цьому сенс цих понять.

   — Саме спільні інтереси та принципи мають об'єднувати, а не патріотизм. Патріотизм – це лише одна з форм прояву родинно-групового відбору, заснованого на генетичній схожості та базових інстинктах свій-чужий. Ця форма групового відбору оптимальна допоки немає умов більш ефективних стратегій, наразі заснованих на інтелектуально-соціальних ознаках групи.

   — Чому ти вважаєш, що умови настільки змінилися, щоб тепер стверджувати про неефективність цих важливих для еволюції придбань? Можливо, ця стратегія залишається оптимальною й досі?

   — Це визначають об'єктивні можливості інтелектуального та науково-технічного розвитку цивілізації. Вже зараз ці можливості досягли такого рівня, коли стає очевидним, що розвиток наукових знань та застосування їх у всіх сферах життя збільшують виживання експоненційно на порядки. Це вказує на безглуздість подальшої еволюційної конкуренції за регіональними та етнічними ознаками, та визначає новий етап еволюції за інтелектуально-соціальними ознаками. Для успішної еволюції тепер стає визначальним не фізіологічна пристосованість до зовнішнього середовища та етнічні відмінності соціальних груп, а їхній інтелектуально-соціальний рівень. Хто розумніший, і хто здатний ефективніше реалізувати свої інтелектуальні ресурси, той виживає та продовжує еволюціонувати. Конкуренція за грубої фізіології залишається актуальною лише за тих умов, де рівень інтелектуальних можливостей не забезпечує вирішальної переваги у виживанні. У таких умовах винищувальні війни між соціальними групами ще матимуть еволюційну доцільність через необхідність розширення свого життєвого простору, пошуку вигідніших природних умов, зокрема й багатих на ресурси. Разом з розвитком впливу інтелекту розвиваються та ускладнюються елементи культури, з'являється філософія та наука. До суттєвих факторів виживання додаються нові інтелектуально зумовлені ознаки. Тепер замість винищувальних воєн виникає перетікання інтелектуально-культурних цінностей між групами. Це новий вид конкуренції, що виникає на якісно новому ефективнішому інтелектуально-культурному рівні. Якщо генетично обумовлені етнічні ознаки та пов'язані з ними регіональні, члени групи змінити неспроможні, і тоді у конкуренції хтось має поступитися фізичним вимиранням, то носієм інтелектуально-культурних ознак може стати будь-який член групи, маючи достатній для цього рівень інтелекту. Інтелектуальна еволюція не вимагає фізичного знищення свого носія ознак, при умові звичайно, якщо тільки сам носій здатний до свого інтелектуального розвитку та постійного раціонального вибору ефективніших інтелектуально-культурних цінностей. З розвитком інтелектуального рівня цивілізації необхідність еволюційної конкуренції лише на рівні грубої фізіології зникає та перетворюється на стратегічний рудимент.

   — Отже, патріотизм та відданість своєму народові, на твою думку, рудимент?

   — Звичайно, патріотизм – це розподіл на групи за регіональною ознакою, а відданість своєму народу за етнічною. Це брутальна фізіологія.

   — Зазвичай у сучасному світі ця фізіологія не існує сама по собі. Разом із нею існує й ідеологія суспільства. Все разом це і об'єднує суспільство, що відокремилося за регіонально-етнічною ознакою, і в комплексі робить його стабільнішим та сильнішим.

   — Сучасні інтелектуально-культурні цінності розвиненої цивілізації, що можуть сповнювати певну ідеологію, ніяк не можуть бути прив'язані до регіонально-етнічних ознак. Вони, як правило, не мають із ними жодного раціонального зв'язку. За спробою декларувати особливу ідеологію для такого регіонально-етнічного суспільства не існує нічого раціонального. Найчастіше це спосіб нав'язування порожніх ідей під виглядом високих цілей вигідних лише обмеженій соціальній групі у суспільстві. Без свободи вибору інтелектуально-культурних цінностей та соціальних груп для партнерства, що відповідає здоровій інтелектуально-соціальній конкуренції всередині суспільства, суспільство деградуватиме через гальмування якісно нових еволюційних процесів.