Тома Глубокова - Будь моїм, Тома Глубокова

- Так було потрібно, - я прикусила губу і, глянувши на усміхнену Єсенію, подивилася в його темні очі. - Хотіла переконатися, що ти будеш радий тому, що я вагітна.

- А ти... Що? - Кир бере мене за талію і піднімає на рівень своїх очей, відірвавши від землі. Він і не посміхався, і не засмутився, неспокійно якось дивився, немов я пожартувала і це було не смішно. - Не жартуй так, крихітко.

- Я й не жартую. Сім тижнів вже , - я обійняла його за шию, а чоловік, посміхнувшись, обхопив мене руками і притиснув до себе, вп'явся в губи.

- Все одно не зрозумів, навіщо тобі Сашко?

- Він твій друг, відповів на деякі мої запитання... Не гнівайся, - я посміхнулася.

- Я й не злюся, - чоловік глянув за мою спину. - Дякую.

- Повинен же я кричати "гірко" голосніше за всіх? - чую я за спиною.

- Я буду перекрикувати, - додав Льоша, покивав.

- Кирило!

Ззаду коханого чую я і чоловік, опустивши мене на асфальт, повернувся. До нас йшли три жінки - одна дуже схожа на Кира, а інша з такими ж синіми очима, як у Сашка і Віта, а третя майже копія Єсенії, тільки постарше.

- Мамо, боже, - Кир притиснув невисоку жінку до себе. Він явно давно з нею не бачився, бо його мати навіть сльозу змахнула. - Як я радий тебе бачити, - Кирило поцілував її в щічку. А обидві інші жінки розцілували Сашу і Єсенію. Я зніяковіла, опустила очі і підняла їх, коли Кирило притиснув мене до свого боку і вимовив:

- Мам, а це моя наречена. Лілі. Кошеня, це моя мама Ольга, - представив Кир нас, а жінка тепло мені посміхнулася.

- Дуже приємно. Ви перша дівчина, з якою він взагалі мене знайомить, - Ольга потиснула мою долоню.

- Мам!

- А що? - Ольга відмахнулася. - Ну тебе, думала, залишиш без онуків!

- Не залишу. Лілі вагітна, - Киру явно було ніяково, але точно не тому, що я в положенні, а тому що не звик ще до цього. Та й як звикнути за кілька хвилин?

- І ти мені це кажеш зараз?! - жінка цокнула язиком.

- Та годі вам, - Єсенія посміхнулася. - Кир сам тільки дізнався. Але я вже призначена і долею визначена хрещеною малюка, - дівчина бере мене за руку, обіймає. - Ольга Іванівна, Лілі дуже хороша дівчина, а, головне, дуже любить цього неслухняного хлопця. Всім би таких дівчат, а, Кир? - підморгує вона і повела мене разом зі старшими жінками до решти гостей.

- Я так довго захищав твою дружину, але одного разу я її придушу голими руками, - чую я ззаду Кирила, на що Єсенія сміється.

- Сам іноді хочу придушити, - зізнався Саша.

- Не дам нікому в образу, - раптом вирвалося у мене, а чоловіки всі втрьох, з Льошею, розсміялися. Єсенія притиснула мене і поцілувала в скроню.

Виявилося, ми приїхали на свято на честь батьків Мири, Саші та Віта, Октябрини та Мирослава. Сьогодні якраз відзначалося перлинне весілля, але на святі були тільки найближчі. А так як винуватці торжества були вельми товариськими, гостей було чимало. Побачивши нас з Єсенією, подруги розцілували нас і якось відразу повели за чоловіками, до сцени біля басейну.

Було дуже красиво і романтично, ми встигли до самого початку і на сцені якраз говорив Віталій, з келихом в руці. Кирило різко мене висмикнув з компанії і притиснув спиною до себе, коротко посміхнувшись моїм подругам:

- Не віддам сьогодні.

Це було приємно. Віталік говорив, на правах сина, розсипався в привітаннях, його мама ледь стримувалася, а батько щасливо посміхався. Вони були так схожі з Віталіком, що просто не було слів. У Сашка адже обличчя трохи змінено... Він, до речі, вийшовши на сцену, теж заговорив, обнявши за шию брата. Вони дякували їм за щасливе дитинство, за те, що виросли хорошими людьми. А коли забігла на сцену Мирослава, почалася музика і вона стала співати, я махнула кілька сльозинок. Кир став трохи погойдуватися в такт, перемістивши руку на мій животик. Його ще не було, звичайно, але мене так захлеснули почуття і емоції, коли загорілися холодні фонтани по всьому периметру, коли забахали прямо над нами салюти.

Всі заплескали, судячи з того, як я розумію слова англійської пісні, цей співак розповідав про те, наскільки він ненаситний у своєму коханні до неї*. Простежувалися деякі вульгарні фрази, але він настільки красиво це співав, що неможливо було не розчулитися. Тому змахували сльози всі гості, всі ми.

Але саме так я люблю Кира. Жадібно, ненаситно, немов він - єдине в пустелі джерело. Я люблю в ньому все, і точно нікому і ніколи не віддам.

- Дякую, що зараз ми вміємо любити так, як і ви один одного, - каже в мікрофон Мира, а я чую голос Кира над вухом.

- А я навчився у них, - тихо каже він, а я здригаюся, бо це дуже приємно і тепло чути. Я повертаюся і відповідаю на його поцілунок ніжно і ласкаво. Вперше нікого не соромлячись.

- Я теж люблю тебе, - прошепотіла я в губи і чоловік кивнув.

- Ти ж вийдеш за мене заміж? - він повернув мене до себе обличчям і погладив по щоці. Я навіть не помітила, як навколо стало тихіше.

- Так, - покивала я, не встигаючи змахувати сльози.

Кирило дивиться на сцену, посміхається.

- Виходить, все, як завжди, пішло не за планом, - трохи голосніше промовив він, подивившись на сцену, а я повернулася туди ж.

- Вона сказала "так"? - запитала Мира в мікрофон.

- Звичайно, - киваю сама, посміхнувшись. І тут же холодні фонтани вибухають знову вгору, а Кир, повернувши мене до себе, цілує. Ласкаво, переплітаючи наші пальці і я навіть не зрозуміла, коли на одному з них опинилася обручка.

- Ти збирався і так робити пропозицію? - здогадуюсь. Адже на сцені взагалі не здивовані хлопці. Мабуть, я безглуздо виглядала в очах Сашка в офісі...

- Ага, - Кир задоволено посміхнувся.

До нас підійшли друзі і подруги, обніматися, а коли мене обійняв Сашко, вітаючи, він неголосно вимовив:

- Не гадай, що ти виглядала безглуздо. Я дуже радий, що ти їм дорожиш.

- Дякую, - кивнула, відсторонюючись від чоловіка і вдячно посміхаючись. Тепер у Кира просто немає причин думати, що він не дорогий Сашкові або іншим його друзям.