Тома Глубокова - Будь моїм, Тома Глубокова

22

Лілі

Ми приїхали до головного входу будівлі, в якому був офіс Сашка, де на мене вже чекала дівчина в діловому костюмі. Вона посміхнулася мені автоматично і відразу повела всередину, до ліфту, я ледве встигла попрощатися з Олегом.

Було не дуже комфортно тут перебувати, тому що всі навколо були в діловому стилі, а я виділялася тим, що була в простому, літньому платті і з білим рюкзаком. Та ще й в кросівках!

Але ніяково було явно тільки мені. Дівчина спокійно вела мене далі по офісу, піднялася зі мною на потрібний поверх, і привела прямо до приймальні, відкрила двері в кабінет, а сама присіла за свій стіл. Так це його помічниця?

Всередині кабінету явно була звукоізоляція, бо тут було тихо і спокійно. Сашко сидів на дивані, з кимось розмовляв по телефону і, побачивши мене, кивнув на другу сторону м'якого дивану. Я обережно сідаю, ставлю рюкзак на коліна і прикушую губу.

-... Гаразд, я зрозумів. У будь-якому випадку, підготуй документи на понеділок і я подивлюся. Добре, до зв'язку.

Сашко відключив виклик і подивився на мене.

- Привіт. Прости, що довелося сюди їхати, але я тільки закінчив нараду, - чоловік закурив. - Чогось хочеш? Кава, чай?

- Зелений чай, - я посміхнулася. Сашко просить секретарку зробити мені чай і повертається на диван.

- Розповідай, що сталося. Разом подумаємо, як напоумити Кира.

- Та він ніби і... - невпевнено стиснула ручку рюкзака. - Я хотіла дізнатися у тебе, як у друга... Може, він говорив або ще якось знаєш... Взагалі, він серйозно ставиться до мене?

Сашко спочатку здивовано підняв брови, а потім реготнув.

- Дивлячись, що ти маєш на увазі під цим словом, - чоловік зробив ковток кави.

- Я ось і хотіла дізнатися... Тому що боюся, що ми зовсім по-різному дивимося на розвиток подій, - я зніяковіла.

- Все, пробач, я не хотів тебе бентежити, Лілі, - Сашко посміхнувся. - Кир щасливий з тобою. І я радий його бачити таким. Ви ж разом вже більше двох місяців, так? Ось весь цей час я не можу не радіти тому, наскільки ти його робиш щасливим.

- Гаразд. Це добре, - я ковтнула. Помічниця чоловіка поставила для мене чай і вийшла.

- Ти була в лікарні?

- Так, - киваю. - Я була у лікаря, яка підтвердила мою вагітність. Тому я хочу знати - як до мене ставиться Кир, - нервово ковтнула, дивлюся як Сашко дивується вдруге.

- Хм, цікаво... Якщо ти зрозумієш, що він не готовий до дітей, ти зробиш аборт? - чоловік пильно дивиться на мене.

- Ні, я піду від нього, хоч і цього не хочеться... - ковтнула. - Дитина не винна в тому, що тато поки не готовий до пелюшок і безсонних ночей.

Сашко стиснув губи і відвів погляд.

- Розумниця. Думаєш як і Єсенія. Вона залишила Матвія навіть не сказавши мені про це і зараз я щасливий батько і чоловік. Дитинко, - Сашко посміхнувся, знову перевівши погляд на мене. - Що б тобі не здалося, це не правда. Кирило більше за мене і наших друзів хотів би сім'ю. І я радий допомогти йому, підштовхнути до більш серйозного кроку. Судячи з усього, справа була в тобі. Ти його відштовхувала.

- Так, правда, - я знітилася. - Я боялася його. Він же тоді заплатив мені і...

- Що? - Сашко здивувався вкотре.

- Ти не знаєш? - я посміхнулася. - Він заплатив мені, щоб я пішла з ним на день народження Єсенії.

Чоловік засміявся, змушуючи і мене посміхнутися. Саме в цей момент в кабінет заходить захекана Єсенія і, знайшовши поглядом нас на дивані, видихнула і посміхнулася мені:

- Ось це з ким мій чоловік закрився. Привіт, кошеня, - дівчина поцілувала мене в щоку, а потім присіла до чоловіка і поцілувала його. - Чого смієтеся?

- Лілі розповідає мені кумедні факти про нашого спільного друга, - Сашко на очах загорівся і ніжно погладив її по ніжці. Я відвела погляд, зробила ковток чаю.

- Мабуть, дуже веселі факти, - дівчина хмикнула. - Ти довго ще? Якщо ми запізнимося, наші мами нас розірвуть.

- А ти купила подарунок? - посміхнувся Сашко.

- Звичайно! - Єсенія пирхнула беззлобно. - Лілі, що у тебе сталося? Пробач, я як завжди, - дівчина хмикнула.

- Як думаєш, наш спільний друг готовий одружитися і стати татком? - Сашко посміхнувся. Він так м'яко згадував Кира, що стало якось приємно. До нього і правда ставляться добре.

- Та ладно! - Єсенія підсіла до мене. - Ти вагітна, Лілі? Скільки тижнів, все добре? - одразу зрозуміло, що вона була вже вагітна.

- Я ще не усвідомила свого стану, але по аналізах і огляду начебто все добре, - розповіла я.

- Перша вагітність завжди спантеличує. Ну, це означає, що у Кира все ж був секс! - реготнула Єсенія.

- З язика зняла, - Сашко підхопив її сміх. - Пробач, Лілі.

- Він приблизно так само про вас відгукується, - я відмахнулася. Починаю звикати до них.

- Час вже! Поїхали, Лілі, з нами, а то запізнимося, поки завозити тебе додому будемо, а потім ще й їхати... - Сашко встав, набираючи чийсь номер. Ми з Єсенією пішли попереду, але Сашко не відставав.

- Привіт, Кир. Ми тут перетнулися з Лілі, їдь відразу до батьків, ок? Так, доставлю твій скарб цілим та неушкодженим, - хмикає чоловік, заходячи в ліфт і натискаючи кнопку. - Ну, якщо Лілі дозволить, я розповім, - посміхнувся. І відключає виклик. - У тебе такий недовірливий чоловік.

- Або ревнивий, - знизала плечима Єсенія. - Це ж добре.

Ми їдемо майже годину з міста до будинку батьків Сашка, як я розумію. По дорозі, Єсенія взяла з мене обіцянку стати на облік саме до її лікаря, яка вела її обидві вагітності, а потім раділа, коли я запитала, чи зможе вона стати хрещеною.

Кир чекав нас на парковці з Олексієм, про щось спілкуючись. Тільки побачивши машину, він відволікся від друга і коли я вийшла з машини, чоловік закрив дверцята і сміливо поцілував в губи.

- Маленька, що сталося, ти чого до Сашка поїхала? - м'яко питає коханий, поки я притискаюся до нього і відчуваю його запах.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍