Данило Туптало - Житія Святих - Квітень, Данило Туптало

примушували. Після обіду ж бояриня Марта просила прощення у преподобного за образу, яку вона йому сподіяла, дала монастиреві його село при ріці Сумі на пристанище і відпустила його з миром. Коли вийшов преподобний з дому її, учень його Даниїл, маючи дерзновення до нього, допитувався з наполегливим проханням, чому під час обіду, поглянувши тричі на сидячих, похитав головою і, зітхнувши, заплакав і не їв більше нічого з пропонованих страв. І сказав преподобний учневі: «Дитино, просиш мене, як же і Єлисей Іллю, проте не приховуватиму незбагненних Божих присудів, які мають збутися свого часу, але збережи таємницю цю, допоки не збудеться виконання Божого веління. Бачив я шестеро мужів, найголовніших бояр градських, які сиділи на бенкеті без голів. Те бачивши, дивувався з жахом довго і не зміг ані їжі, ані пиття піднести до уст своїх від жахливого видіння. І думаю, що ці мужі мають бути обезголовлені швидко. Пильнуй же, о дитино, не розповідай цього, що чуєш від мене». Після цього преподобний повернувся у свою обитель з кріпосною грамотою і з великими дарами від боголюбців. Не багато ж часу минуло, сповіщено було преподобному, що великий князь Іван Васильович, всієї Росії самодержець, з великою силою на великий Новгород прийшовши, покарав на смерть деяких із бояр градських, аби й инші страх мали. У той час стяті були голови тих шести мужів, яких преподобний бачив на обіді без голів у домі боярині Марти, але й бояриню ту, велінням великого князя, послали з дітьми її у вигнання в Нижній Новгород, а маєток її розграбували. І залишився дім її порожній, за пророцтвом преподобного Зосими, який прорік у той час, коли вигнаний був із безчестям з дому боярині тої.

Після цього жив преподобний років досить і всіляких чеснот досягнув — зблизився час блаженної кончини його: сповнений був днів і богоугодних трудів. Завчасу приготував собі гріб і, дивлячись на нього, плакав, завжди маючи в пам'яті свою смерть і до відходу готуючись. Розуміючи ж свій до Бога відхід, — хворий був тілом, старістю і трудами багатьма знеміг, прикликав братів і сказав до них: «Ось, діти і браття, відходжу з тимчасового життя цього, вас же передаю всемилостивому Богові і Пречистій Богородиці. Скажіть же мені, кого хочете мати в Бозі ігуменом замість мене?» Брати всі зі сльозами заголосили, наче одними устами кажучи: «Хотіли ми, отче і пастирю наш, усі з тобою похованими бути, але не є те в нашій владі, инший-бо суд людський, а инший — Божий. А Той, хто сповістив тобі про відхід твій до вічних обителей, Владика, Христос Бог наш, Він може подати нам через тебе наставника, якого Сам знає, що буде скеровувати нас до спасення. І твоєї преподобности благословення і молитви нехай спочинуть на нас, ти-бо в Бозі отець наш і, як же мав турботу про смирення наше в житті цьому, так, просимо тебе, після твого до Бога відходу не покидай нас, сиріт». Це мовивши, брати припинили говорити, але не припинили плакати й ридати вельми. Преподобний же знову сказав до них: «Діти, сказав я вам, що передаю вас у руки Господа і Пречистої Богородиці, а щодо ігумена, тому що поклали це на Бога і на Пречисту Богоматір і на мою нікчемність, то нехай буде вам Арсеній ігуменом, бо придатний муж для керування монастирем і братами». І вручив преподобний ігуменство Арсенієві: «Ось, о брате, ставлю тебе в Бозі урядником і стерновим святої обителі цієї і всім братам, у любові Божій зібраним. Пильнуй-бо, щоб нічого не втратилося з монастирських законопокладень, складених з апостольських учень і святих Отців передання, все про соборний церковний спів, і про трапезну їжу, і пиття, і про весь чин, і звичай монастирський, що встановили ми нашим смиренням за Богом, щоб цілим і незмінним ви берегли. Господь же нехай спрямує ступні ваші до виконання заповідей Його, молитвами Пречистої Пані Владичиці нашої Діви Богородиці і всіх святих, ще ж і угодника свого Саватія преподобного молитвами. Господь наш Ісус Христос нехай покриє вас від усіх ворожих наслань і в божественній своїй любові нехай утвердить вас. Я ж, хоч і відлучаюся від вас тілом, віддаючи борг природі смертній, духом з вами невідступно залишатимуся. І це нехай зрозуміле для вас буде: якщо знайду благодать перед Богом, то після мого відходу обитель примножиться більше, і збереться багато братів у любові Христовій, і наповниться місце це щедротами духовними, і в тілесних потребах нестачі не буде». Коли те преподобний до братів промовив, і досить їх повчив, і духовним цілуванням кожного поцілував, і подав усім благословення, — підняв руки свої вгору і помолився за обитель, і за все стадо своє духовне, і за себе, тоді знаменувався хрестом святим, сказавши: «Мир вам». І знову до Бога зводячи очі, промовив: «Владико людинолюбче, сподоби мене праворуч Тебе стати, коли прийдеш у славі судити живих і мертвих і віддати кожному за ділами його». Це промовивши, ліг на одрі і передав святу свою душу в руки Господа свого, Його ж полюбив і Йому з юности трудився у преподобності і правді. Переставився преподобний отець наш Зосима у рік буття світу 6986-й, втілення ж Бога Слова у рік 1478-й, місяця квітня в 17-й день. І плакали за ним брати великими риданнями, і співали те, що годилося до поховання, поклали у гробі, який, коли ще живий був, викопав преподобний своїми руками за вівтарем церкви Переображення Господнього, де після того і гробницю над мощами преподобного збудували, й ікони святі, Христову і Богородичну, у ній поставили, і свічу, і приходили брати молитися там. Бували ж і чуда при гробі преподобного, і зцілення хворим подавалися, і нині подаються тим, хто з вірою приходить. Бо як обіцяв, відходячи душею до Господа, не покидати місця свого, на якому подвизався, але духом невідступно перебувати з учнями своїми, так і виконує обіцянку свою, із вишніх обителей відвідуючи долішню свою обитель, і присутній у ній невидимо, часом і являючись комусь на землі, і на водах, і в потребах помагаючи. І багато разів бачили його на морі в час бурі, коли кораблем керував, від потоплення захищаючи, бурю в тишу перетворюючи. А часом бачили в церкві — посеред собору братів стояв. Спочатку після переставлення свого на дев'ятий день явився ченцеві Даниїлові, повідомляючи про себе, що повітряних духів і вельми підступних їхніх сітей уникнув, милістю Господньою, і до