В. М. Білоконьов - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

2. Призначити покарання за правилами ст. 70 ч. 4 КК за сукупністю злочинів між невідбутою частиною покарання по другому вироку та покаранням призначеним, у тому числі і на підставі ст. 70 ч. 1 КК;

3. Призначити покарання по третьому вироку, у тому числі і за правилами ст. 70 ч. 1 КК за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення другого вироку;

4. Призначити остаточне покарання на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків між покаранням призначеним, у тому числі і на підставі ст. 70 ч. 1 КК (п. 3) та покаранням призначеним на підставі ст. 70 ч. 4 КК (п. 2).

Типові помилки які допускають суди в ситуації № 1 (варіант № 2).

1а) Судді застосовують правила призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК) між першим та третім вироками, а другий вирок постановляють виконувати самостійно.

Приклад: Вироком суду від 22.02.2006 р. К., раніше судимий: а) 22.02.2005 р. за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК звільнений від відбування покарання; б) 30.05.2005 р. за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК, — було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК частково приєднано покарання за вироком від 22.02.2005 р. і остаточно визначено покарання у виді 3 років 1 дня позбавлення волі. Вирок від 30.05.2005 р. постановлено виконувати самостійно. Верховний Суд України, змінюючи цей вирок, відзначив, що суд, частково приєднуючи до покарання за цим вироком, відповідно до ст. 71 КК, невідбуте покарання за вироком від 22.02.2005 р., не дав жодної оцінки тому, що це покарання уже було приєднане судом до покарання за вироком від 30.05.2005 р. згідно ч. 4 ст. 70 КК, виконання якого цим вироком від 22.02.2006 р. постановлено виконувати самостійно. За таких обставин, вказівку про призначення К. покарання на підставі ст. 71 КК, виключити[228].

1б) Судді застосовують правила призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК) між другим та третім вироками, замість призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК.

Приклад: Вироком районного суду від 20.05.2009 р. Ф., раніше судимого: а) 08.07.2008 р. за вчинення декількох злочинів на 5 років 6 місяців позбавлення волі; б) 17.12.2008 р. за вчинення ряду злочинів на підставі ст. 71 КК на 5 років 7 місяців позбавлення волі, — було засуджено за ч. 2 ст. 309 КК на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 263 КК на 1 рік позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК частково приєднано покарання за вироком від 17.12.2008 р. і остаточно визначено покарання у виді 5 років 8 місяців позбавлення волі. Із матеріалів справи вбачається, що Ф. вчинив злочини, передбачені ч. 2 ст. 309 та ч. 2 ст. 263 КК, 20.07.2008 р.[229].

Типові помилки які допускають суди в ситуації № 2 (варіант № 2).

2а) Судді застосовують правила призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК) між другим та третім вироками, а перший вирок постановляють виконувати самостійно (ситуація 2).

Приклад: Вироком суду від 07.07.2004 р. С., раніше судимий: а) 06.06.2001 р. на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою на 1 рік 6 місяців; б) 11.07.2003 р. за ч.ч. 4, 5 ст. 185 КК та на підставі ст. ст. 70, 71 КК, на 7 років 6 місяців позбавлення волі, — було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК до призначеного покарання приєднано частково невідбуте покарання за вироком від 11.07.2003 р. і остаточно призначено покарання у виді 7 років 8 місяців позбавлення волі. Вирок від 06.06.2001 р. постановлено на підставі ч. 3 ст. 42 КК 1960 р. (ст. 70 ч. 4 КК) виконувати самостійно. Верховний Суд України, змінюючи цей вирок, відзначив, що суд, призначаючи С. відбувати покарання від 06.06.2001 р., самостійно, припустився помилки, оскільки це покарання вже було враховано при постановленні вироку від 11.07.2003 р.[230].

1. У судовій практиці неодноразово виникало питання, за якими правилами необхідно призначати покарання (ч. 4 ст. 70 КК або ст. 71 КК) при засудженні особи за триваючий, продовжуваний злочин або злочин з альтернативними діями, який розпочався до і продовжувався після проголошення вироку, за яким особу було засуджено і вона не відбула покарання за вчинення іншого злочину? Слід визнати, що це питання дуже складне, оскільки об’єднує в собі декілька не вирішених теоретичних проблем, а тому потребує окремих системних досліджень.

По-перше, немає єдиної точки зору проте, коли наступає момент закінчення цих злочинів, а від цього залежить на підставі яких правил необхідно призначати покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків).

В теорії кримінального права триваючий або продовжуваний злочин відносять до одиночних злочинів. На Україні питання триваючих та продовжуваних злочинів найбільш всебічно і детально були дослідженні І.О. Зінченко, яка триваючий злочин визнала як вид простого (чи складного) одиночного злочину,