Платон - Бенкет (вид. 2-ге, випр., білінгва)

78

Образно виписані штрихи до портрета Ероса — грубий (σκληρός) [203d1], неохайний (αὐχμηρός) [203d1], босий (ἀνυπόδητος) [203d2], бездомний (ἄοικος) [203d2] — дуже нагадують характерні риси Сократа, як їх послідовно представить Алківіад, виголошуючи енкомій Сократові. Така невипадкова алюзія, на думку дослідників тексту Платона, служить для того, щоб асоціювати любов з одним із специфічних типів людського прагнення, яким є філософське прагнення осягнути істину, прагнення, що його живим уособленням є Сократ — також посередник між трансцендентним ідеалом Мудрості й конкретною дійсністю людини. Сократ, як і Ерос, не є прекрасним і не є мудрецем, але є філософом, закоханим у Мудрість. Ерос, як любовне прагнення, виникає в душах, які бажають поєднатися з прекрасним, які мають зерно мудрості й відчувають інтимний зв'язок із Красою. Див.: Р. Hadot. Excercices spirituels et philosophie antique. Paris 1987, c. 103–148; також C. Osborne. Eros Unveiled, c. 94-101. Про Ероса як абстрактну проекцію живої конкретної постаті Сократа див.: J. Hillman. On Psychological Creativity // Eranos 35 (1966) 370–398.

79

Арістотель називає щастя найвищим благом, виходячи з того, що призначенням людини є діяльність душі згідно з доброчесністю (κατ’ ἀρετήν) [Arist., Eth. Nic. I, 7, 1097a].

80

Своїм аналізом часто застосовуваної у Платона сексуальної образності Майлс Ф. Барнет відкриває цікаву дискусію щодо подібності і відмінності між цією метафорою і метафорою повивального ремесла, яку Платон блискуче розвиває в діалозі Теєтет [Theaet. 150b6-е1]. Див.: М. F. Bumyeat. Socratic Midwifery, Platonic Inspiration // Essays on the philosophy of Socrates / упоряд. Η. H. Benson. Oxford 1992, c. 53–65.

81

Гнів Ахілла — основна тема Гомерової Іліади. «Без постаті Ахілла, — зауважує Андрій Содомора, — Іліада як цілісний твір була б неможлива: розпалася б на низку окремих пісень, пов'язаних між собою хіба що мотивом Троянської війни. Дія поеми передає душевну драму Ахілла, його шлях від згубного гніву до душевного очищення й людяності». Як бачимо, і в Гомера — це шлях любові. Див.: А. Содомора. Жива античність. Львів 2003, с. 30.

82

М. Фуко. Історія сексуальності, т. 2. Харків 1999, с. 190–206. П'єр Адо зазначає, що у стосунках учителя й учня в Греції часів Сократа спостерігається певне наслідування архаїчного виховання воїнів. Про ці стосунки дуже часто говорили, вдаючись до еротичної лексики. Тому важливо не забувати ще й цієї специфічної для теми виховання риторики. Див.: Р. Hadot. Excercices spirituels, с. 119. Пор.: Η. I. Marrou. Histoire de l'éducation dans l'Antiquité. Paris 1971, розд. III.

83

Йдеться не про матеріалістичне розуміння переходу кількості в якість, не про перетворення величини на властивість. «Усі якості природи, що надають їй принади і краси живого гармонійного творіння, не є привілеєм мертвої й не мислячої матерії, — писав Памфіл Юркевич, — вони існують у точці зустрічі матерії і духу… Чиста матерія, відлучена від ідеальних визначень, зміст яких ми знаємо тільки з глибини нашого досвіду, є ніщо, небуття». Див.: П. Юркевич. Из науки о человеческом духе // П. Юркевич. Философские произведения. Москва 1990, с. 131–132.

84

Завдяки естетичному прагненню до божественної ідеї «розум підноситься над „механічною“ стороною предмета й прозирає в його розумну та одиничну сутність». Див.: П. Юркевич. Идея // П. Юркевич. Философские произведения. Москва 1990, с. 10.

85

Автор наполегливо нагадує про красу зовнішню, красу тілесну. Під «душею» тут розуміється людська істота. Термін ἄνθος (цвіт) [210b8], запозичений з понятійної палітри естетичної думки, вказує на те, що хоч ідеться про чоловіка, наділеного тілесною красою (і це з погляду Платона є позитивним моментом), але цій красі не слід надавати надто великого значення.

86

Цим словом Платон дає зрозуміти, що в міру того, як ми піднімаємося вище, Ерос розширюється: заради любові до духовної краси ми не відкидаємо естетичного захоплення, ані не відкидаємо тілесної любові задля любові до знань, що є напруженням — Еросом думки. Платон, здається, не ставить нас перед вибором і не вимагає в жертву Ероса тілесного. На цьому шляху ми збагачуємо себе, водночас зберігаючи попередній інтерес і доповнюючи його новими, вищими прагненнями. Переконливі аргументи на користь інклюзивної інтерпретації еротичного сходження, яке на шляху до Абсолюту передбачає, як перший крок, естетичне захоплення тілесною красою, знаходимо у працях: G. Vlastos. The Individual as Object of Love in Plato's Dialogues // Platonic Studies. Princeton 1981, c. 3-34; J. Μ. E. Moravcsik. Reason and Eros in the Symposium // Essays in Ancient Greek Philosophy / упоряд. P. Anton, G. L. Kustas, т. 1. New York 1971, c. 285–302; I. Terence. Plato's Moral Theory: the Early and Middle Dialogues. Oxford 1977.

87

Важливо зазначити, що Розум, який просвітлює еротичні прагнення того, хто ступив на істинний шлях, є справді провідною силою. Він надає форми тій «моральній пластиці», яка творить добру і прекрасну людську особистість. Ерос — це тільки шлях (μέθοδος). Роль розуму полягає не в тому, щоб «видавати інструкції» проти об'єктів прагнення, яких було осягнуто на попередньому етапі, а в тому, щоб допомогти душі піднятися вище через пізнання об'єктів, більш достойних еротичного бажання. І в цьому Ерос є незамінним помічником Розуму, бо сама природа, сутність Ероса — не в досягненні та заволодінні об'єктом, не в здійсненні бажання, а в тому, що він є шляхом до осягнення предмета устремлінь, який завжди віддалений і обов'язково зовнішній щодо душі люблячого. Див.: J. Μ. Е. Moravcsik. Reason and Eros, c. 293.

88

Сама філософія — це та сфера діяльності людського духа, в якій народження гарних думок є наслідком споглядання безмежного моря краси [210d4-5]. Мудрість, як найвища чеснота, будучи специфічною чеснотою розуму, є найвищою і найповнішою формою блага для людини. Див.: R. G. Bury. The Symposium of Plato, c. xliii.

89

Грец. τέλος (кінець, ціль) передбачає ідею досконалості та ідею закінченості, а також повноту як осягнення цілі, закінчення (напр., людського життя). Щоб передати цей семантичний комплекс, перекладачі іноді подають додатковий смисловий компонент у квадратних дужках. Пор.: 211с8.

90

Коли йдеться про споглядання божественної краси, навіть граматична форма вислову зраджує певну зневіру Діотими щодо здатності смертного чоловіка у такий спосіб поєднатися з божественною природою. В дію вступає modus potentialis: якби комусь вдалося побачити саме прекрасне… якби хтось міг узріти це божественне прекрасне — єдине і незмінне (εἴ τῳ γένοιτο αὐτὸ τὸ καλὸν ἰδεῖν….