Платон - Бенкет (вид. 2-ге, випр., білінгва)
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
55
Відомий дослідник грецької міфології М. Детьєн на матеріалі міфологічної типології простежує опозицію між полем істини (πεδίον ἀλήθείας) та полем забуття (πεδίον Λήθης), де перебувають душі грішників (про них кажуть: канули в Лету).
56
К. J. Dover. Greek Popular Morality in the Time of Plato and Aristotle. Oxford 1974, c. 95-102.
57
Aristogeiton // Die Neue Pauly-Enzyklopädie der Antike, т. 1. Stuttgart 2001, c. 1109–1110.
58
K. Довер, який присвятив не одну поважну працю вивченню історії сексуальності в Греції, і зокрема в Атенах, вважає, що Павсаній явно перебільшує, коли намагається створити враження, ніби в атенському суспільстві гомосексуальні зв'язки схвалювали, а навіть заохочували. Тому, укладаючи собі картину звичаїв, які панували в атенському полісі доби Перікла, треба пам'ятати, що Павсаній не найкраще для цього джерело. Він виступає як зацікавлена особа, і тому природно, що, промовляючи зі своєї заангажованої позиції, видає бажане за дійсне. Робить це з єдиною метою — переконати інших у етичній перевазі того типу любовного зв'язку, який насправді більшість його сучасників вважала ганебним. Див.: К. J. Dover. Eros and Nomos; K. J. Dover. Greek Popular Morality; K. J. Dover. Greek Homosexuality. London 1978.
59
Під теоретичним аспектом слід розуміти διάγνωσις [186с7], під практичним — те, що Еріксімах називає δημιουργία [186d5].
60
Зокрема див.: Дж. Реале. Вступ до прочитання Бенкету Платона, с. ххі цього видання.
61
У самій гармонії і ритмі, стверджує Еріксімах, панує один Ерос (треба розуміти — небесний). Про двох Еросів йдеться щойно в людській сфері, коли музику творять і виконують люди, використовуючи її як засіб для виховання.
62
Див.: Е. Zwolski. Platon. Biesiada, с. 83–84.
63
Слово στρογγυλός, круглий, яким Арістофан окреслює первісну форму людських істот [189а6], Платон уживає також в іншому діалозі, у дискусії про те, яку форму має Земля [Phaedo, 97е]. У комедії Мир той же Арістофан говорить, що у варварів Сонце, Місяць і Земля є богами, і вони не вірять, як греки, що боги мають людську подобу [Aristoph., Pax 406–411]. Також Геродот, описуючи звичаї варварів, розповідає, що перси поклонялися небесним світилам [Her. Hist. I, 131]. Див.: L. Strauss. On Plato's Symposium, c. 120–121.
64
Едвард Звольський згадує в коментарі до цього фрагменту відомий завдяки Евріпідові міф про Ерехтея, якого Гефест «посіяв у землю», а земля, породивши, віддала на виховання богині Атені [Eur., Ion, а також втрачена трагедія Erechtheus]. Сам Арістофан, комедії якого є багатим джерелом для пізнання грецьких звичаїв, розповідає, що в Атенах чоловіки мали звичай оздоблювати цикадами голови [Aristoph., Equites 1321–1334; Aristoph., Nubes 984–986]. Див.: E. Zwolski. Platon. Biesiada, c. 91–92.
65
Див.: Дж. Реале. Вступ, с. xxiv-xxv. Це — найпроникливіше прочитання Арістофанового міфу, яке є своєрідним підсумком найновіших інтерпретацій тексту Бенкету. Деякі дослідники пропонують принципово інше тлумачення промови Арістофана і розуміють його Ерос лише в площині пошуку alter ego. Див. зокрема: Н. G. Wolz. Philosophy as Drama: An Approach to Plato's Symposium // Philosophy and Phenomenological Research 30 (1970, 3) 323–353; L. Strauss. On Plato's Symposium, c. 119–142.
66
Див.: К. J. Dover. The date of Plato's Symposium // Phronesis 10 (1965) 2-20.
67
Н. G. Wolz. Philosophy as Drama, c. 336.
68
Поетичні цитати, майстерно вплетені в загальну прозову канву мови, є лише одним із оздоблювальних елементів із арсеналу поетики Агатона.
69
Див.: R. Waterfield. Explanatory notes // Plato. Symposium / перекл., вступ і коментар R. Waterfield. Oxford 1994, с. 83. Пор. також: Hom., Od. VIII, 266–366.
70
Інакше навчав розсудливий Тімей [Tim. 48а]: у нього Необхідність (Ἀνάγκη) діє у спілці з Розумом: вона — лише рушійна сила, а вище начало — сам Деміург. Див.: Е. Zwolski. Platon. Biesiada, с. 120.
71
Досл.: ἐκ τοῦ ἐρᾶν τῶν καλῶν πάντ' ἀγαθὰ γέγονε καὶ θεοῖς καὶ ἀνθρώποις (з любові до краси сталися богам і людям всілякі блага) [197b6-7].
72
Скрупульозний аналіз риторичних фігур і метрів, які використовує Агатон у цьому уривку, пропонує К. Довер. На його думку, Платон мусив побороти неабиякі труднощі, щоб витворити таку класичну горгіанську конструкцію і водночас зберегти в ній бодай рештки змісту. Див.: К. J. Dover. Commentary, с. 124.
73
Сократ вдається до улюбленого прийому Горгія — гри слів, побудованої на співзучності імен, у цьому разі неблагозвучних. Γοργώ — ім'я морського чудовиська; γοργός — грецькою мовою страшний. Горгона була страшною і згубною для тих, хто на неї дивився. Хто подивився їй в очі — ставав каменем. Подібна небезпека підстерігала й слухачів горгіанської мови. Хто її слухав, вже не міг побачити за зовнішнім блиском відсутності змісту.
74
У синтаксисі розрізняють родовий відмінок об'єкта — напр., «любов батька», тобто «любов до батька», і родовий відмінок суб'єкта — «любов батька», коли йдеться про батька, що любить.
75
Грецький текст містить певну двозначність: εἴη δὲ [Ἔρως] τῶν καλῶν може означати і те, що Ерос є любов'ю до прекрасного, і те, що Ерос сам є прекрасний. Агатон стверджував і те, і те: він зробив важливий висновок, що Ерос є прагненням до прекрасного [197b7], і наділив Ероса атрибутом краси [195а7; 197c1].
76
Див.: Дж. Реале. Вступ, с. ххіх.
77
В інтерпретації цього уривка особливої уваги заслуговує невипадковий добір лексики: ἑρμενεύων [202е7], ὁμιλία, διάλεκτος [203а3]. За кожним словом з цього лексикону стоїть Логос, бо Ерос здійснює передусім словесну службу. Демонічна сила Ероса полягає в тому, що через нього божественний Логос стає зрозумілим для людей. Через дію Ероса встановлюється і актуалізується зв'язок між обома світами, можливий тільки у словесному (розумовому) вимірі. Див.: С. Osborne. Eros Unveiled, c. 108–113; W. Cobb. Commentary on the Symposium, c. 71–73. У діалозі Федр Сократ ототожнює даймона з містичним голосом [Phaedr. 242с].
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бенкет (вид. 2-ге, випр., білінгва)», після закриття браузера.
