Andrew Kyrich - Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich

Меблі в кафе виглядають зручно і стильно. М'які дивани та крісла, оббиті тканиною пастельних відтінків, розташовані навколо столиків з темного дерева. Кожен столик обладнано лампою з абажуром, що створює м'яке і затишне освітлення. На столах стоять свіжі квіти у вазах, які підкреслюють домашній комфорт.

Джейкоб уважно оглядає навколишній простір, наче готуючи план дій. Він звертає увагу на кілька важливих деталей:

Основний вхід розташований з одного боку кафе, що дозволяє йому легко помітити, якщо хтось заходить чи виходить. Є також два запасних виходи: один до заднього двору, інший до кухні, які він визначає як можливі шляхи для швидкого виходу або прихованого входу.

Джейкоб помічає, що основні зони кафе розташовані навколо центральної частини, де клієнти сидять у різних секціях, що дозволяє йому легко спостерігати за всім простором. Великий стіл біля вікна, за яким він сидить, забезпечує йому хороший огляд.

Він помічає, що персонал працює швидко і організовано. Офіціанти, що пересуваються по залу, обслуговують гостей з професіоналізмом. Його погляд зупиняється на баристі, який готує каву, оскільки це може бути важливим для отримання інформації або спостереження за часом.

Вигляд з вікна дозволяє йому спостерігати за вулицею, де можуть проходити перехожі або зупинятися автомобілі, що може бути важливим для виявлення підозрілих осіб.

Розглядаючи ці деталі, Джейкоб намагається передбачити можливі сценарії та ситуації, що можуть виникнути під час зустрічі. Коли він закінчує огляд, до нього підходить офіціантка з кавою, і Джейкоб робить кілька нотаток у своєму блокноті, готуючи себе до розмови.

Він глибоко вдихає, намагаючись заспокоїти своє збуджене серце. Згадуючи про своє рішення піти на цю ділову зустріч не як на чергову операцію, а як на можливість вирішити складну задачу, він відчуває, як м'яке освітлення кафе, тепло кави в руках і спокійна атмосфера допомагають йому розслабитися.

Джейкоб робить кілька глибоких вдихів і видихів, зосереджуючись на спокійному ритмі свого дихання. Він намагається зосередитися на кожному вдиху, відчуваючи, як напруга поступово зникає. Він нагадує собі, що зараз не перебуває в зоні бойових дій. Це не небезпечна ситуація, а всього лише зустріч із журналісткою. Він намагається сприймати це як звичайну ділову зустріч, яку потрібно провести професійно та ефективно.

Джейкоб у своїй голові переглядає можливі сценарії розмови, знову і знову прораховуючи ключові питання та відповіді, які хоче обговорити з Алісою. Це допомагає йому зосередитися на меті зустрічі, а не на власних переживаннях. Він нагадує собі, що кожен його крок є частиною великого плану. Вірячи у свої можливості та знання, він переконує себе, що все буде добре. Джейкоб сприймає цей день як можливість дізнатися нову інформацію, а не як загрозу чи виклик.

Він змінює свою увагу з можливих загроз на суть зустрічі, зосереджуючись на тому, що саме йому потрібно дізнатися від Аліси, щоб максимально використати цю можливість для свого розслідування.

З таким підходом Джейкоб заспокоюється і відновлює свою впевненість. Він знову поглядає на годинник, усвідомлюючи, що зустріч з Алісою вже близько. Він готовий до розмови, спокійний і зосереджений, впевнений у своїх діях.

Джейкоб сидів у кафе, спостерігаючи за навколишнім середовищем, намагаючись заспокоїтися. Він порівнював це з військовим ритуалом: уважно спостерігати за простором і бути готовим до будь-яких несподіванок. Але тепер, усвідомлюючи, що це всього лише ділова зустріч, його хвилювання трохи вщухло. Він усміхнувся, згадуючи, як давно не був на побаченнях, і як цікаво буде поговорити з Алісою про розслідування.

Під час своїх роздумів він згадав, що саме через службу у війні його особисте життя стало настільки напруженим і невизначеним. Зараз він намагався знайти баланс між професійним і особистим, і ця зустріч з Алісою була ще одним кроком у цьому напрямку.

У момент, коли він заспокоївся і почав думати про те, як добре було б знову відчути ту частину життя, яку він залишив на війні, двері кафе відчинилися, і всередину ввійшла Аліса. Джейкоб провів кілька секунд, поглинений роздумами, Аліса з'явилася на порозі закладу. Вона відразу привернула його увагу своєю впевненою ходою та зовнішнім виглядом, що поєднував професіоналізм і легкість.

Аліса була молодою жінкою приблизно тридцяти років, з довгим каштановим волоссям, яке м'яко спадало на плечі. Її волосся виглядало доглянутим і блискучим, немов вона щойно вийшла з салону, але без зайвої вишуканості. Легкий макіяж підкреслював її природну красу, особливо зелені очі, що випромінювали інтелект і цікавість. Її погляд був уважним і пильним, наче вона звикла шукати відповіді на найскладніші запитання.

Аліса була одягнена в сучасний, але водночас невимушений стиль: світло-сіра блузка, що підкреслювала її струнку фігуру, і темно-сині джинси, які ідеально сиділи на ній. На плечі у неї висіла невелика сумка, напевно, наповнена різними записниками, документами та, можливо, диктофоном – інструментами журналіста. Вона випромінювала впевненість у собі, яка відразу кидалася в очі, але в її поставі було щось невимушене, наче вона звикла легко знаходити спільну мову з людьми.

Аліса трохи затрималася біля входу, оглядаючи кафе, поки не помітила Джейкоба. Її обличчя осяяло м'яка усмішка, і вона впевнено підійшла до нього, простягнувши руку для привітання.

Коли Аліса підійшла до столика, де сидів Джейкоб, її усмішка була теплою, але дещо стриманою. Вона простягнула руку, і Джейкоб, трохи вагаючись, але швидко зібравшись, потис її.