Тетяна Калинова - Полонянка бандита , Тетяна Калинова

     Ми   зупинились   трохи   далі   від   будинку    біля   якого    стояв   потрібний   автомобіль.   Не   погане   місце   щоб   заникатись.    Поруч   лише    якась   посадка ,  залізна   дорога   і   з  іншої   сторони   починається   ліс.  Сам  будинок   старий   і   занедбаний.   Нічогенький   контраст ,   з  триповерхових    хоромів   з   прислугою    переїхати   в   цей   сарай...   Біля   лісу   один  з   охоронців   смалить   цигарку ,   ось   і   перша   жертва.  Показую   Максу   на   нього  і   прикладаю   палець  до  рота ,   мовляв  без   зайвого   галасу .   Не  знаю  що   зробить   Охотський   з   Лією ,   коли  зрозуміє  що  його  вичеслили .   Чую    з  будинку   її   крик   і   це  діє    наче   спусковий   механізм...   Влітаю   в  будинок ,   за   мною   Роман   і   Череп .   Далі  не    помічаю  нічого ,   просто   біжу   на   крик   Лії   який   приводить   мене  в   якусь    кімнату .   Бачу   свою   дівчинку  яка    лежить   на  ліжку   і   відбивається   від   бугая   який   намагається...  Сука!     Він   навіть   не    зрозумів    як  я    одним    спритним    рухом    скрутив    йому   шию.   Лише   почувся    гидкий   хрускіт .   

      -  Лія!  -  обіймаю   її   і   притискаю   до  себе .  -  Дівчинка   моя!  -  Гладжу   по   волоссі   і  вдихаю   її   аромат .  -  Лія!  -  знов   і  знов   наче    заведений    повторюю  її   ім`я   і   тільки   тепер   мене   відпускає   повністю.   Жива.   Справді   жива    і   в   моїх   обіймах.

      -  Еміре,   я    так   злякалась . -  ридає   заховавшись   в   обіймах .  

      - Все   добре   моя   хороша.   -  цілую   обличчя   і   губи.  - Тепер   все   буде   добре.   -   підіймаю  її   на   руки   і   обережно   виглядаю   в   коридор.  

     -  Він   втік    через   вікно.   Виродок .   Сідає   в    авто . - кричить   Рома   і   вони   кулями   вилітають   з   будинку.   

     Ми   теж   виходимо   і  бачимо   як    Охотський   на   своєму    автомобілі   їде    до   залізної   дороги.   Також   чуємо    що   їде   потяг.   Не   встигають    хлопці   сісти   в    авто  ,  як    лунає   гучний   звук   аварії .   Віт   думав   що   встигне   проскочити ,   та   не   встиг .   Від   зіткнення    з   потягом    його   авто   відкинуло    в   сторону   і   воно   спалахнуло .   Віт   видно   застряг   всередині ,   тому  що   не   намагався    вибратись   з   нього .  От-от    і   автомобіль   вибухне .   

     - Пішли   звідси . -  кажу   коханій .   Не   потрібен   їй   зараз   зайвий   стрес ,   з   ними    й   так   на    сьогодні    перебір.

     -  Ні!  Я   хочу   це   бачити .  - зупиняє   мене   і  впевнено    дивиться   в   очі .   Киваю.   Я   розумію   її.   Після   всього  що   ця   наволоч   зробила   їй   і   її    матері ,   вона   хоче  не    лише    знати    що    він   палає    в   пеклі   ,   але   й   бачити    як   так    само    він     горить    і    мучиться    перед   смертю.   Він   палав   заживо   і   навіть   не   намагався   кликати   на   допомогу.   Видно   відразу   змирився  зі   своєю   долею.  В   якийсь   момен   цей   ненормальний   почав   реготати    а   потім   пролунав   вибух   і   все.   Кінець.  Собаці   собача   смерть.  Кінець   Охотському   і   кінець   нашій   помсті.   Притискаю   кохану   до   себе   і   цілую   в    скроню.  

      - Ти   як ?  

      -  Тепер   нормально. -  видихає .  

      - Поїхали   в    лікарню ,  я   хочу   переконатись   що  з   вами  все   добре.  -  вона   киває   і   ми   сідаємо   в   авто.  -  Максе ,  приберіть   тут .   Нехай   все   виглядає   наче   нещасний  випадок.  

     -  А   воно    так    і    є    брате . -  посміхається  друг. -  Але    ми    підчистимо.  -   Ми   стільки   років   мріяли   про   це .   Мріяли   помститись  за   наших   друзів  і   рідних   і   нарешті   це   здійснилось.    Сподіваюсь   що   попереду   нас  чекають  лише   спокійні ,   сповнені   щастя   і    кохання   дні.