Галина Курдюмова - Наречена для Демона., Галина Курдюмова

Глава 31. Гуртожиток.

Я, звісно, сильно ризикувала, зізнавшись Ніру, хто я така є. Все ж йому з самого дитинства в голову вбивали цю рабську покірність. Але у мене виходу не було. Сама я пропаду в цьому безглуздому світі. Мені конче потрібні свої люди.

Я очікувала збурень, звинувачень, докорів. На мій подив, Нір просто зчепив пальці, потер чоло і тихо сказав:

 - Значить, це правда... Я відразу побачив, що ти не така, як усі, тільки зрозуміти не міг... Мама теж говорила, що світ наш створила прекрасна богиня, але її полонив злий ворог, тому вона не може прийти на Міраб, щоб врятувати дітей своїх...

 - Мама твоя права. Творець, дійсно, прекрасна богиня. І вона, дійсно, довгий час була в ув'язненні, в кришталевій труні... За цей час її прекрасне творіння, світ, який вона називала Ксеною,  захопили злобні... роботодавці. Вони змусили всіх працювати вдень і вночі, щоб навіть думати не було коли про те прекрасне життя, яке повинно бути, коли поруч - Творець. Але зараз богиня звільнилася та повернулася до свого світу. Тільки я не знаю, де вона... Ми повинні були перенестися сюди всі разом: Творець, її... чоловік, я, її дочка, і мій чоловік. Але я опинилася одна на дорозі. І тепер не знаю, що мені робити.

 - Шукати.

 - Так, шукати. Але де? І як? Адже я не можу навіть на вулицю вийти ..

 - Тепер я пов'язаний з тобою одним ланцюгом. Можливо, це приведе мене до загибелі... Але життя і так сіре та убоге, не варто шкодувати про нього. А якщо нам вдасться знайти богиню... Не будемо загадувати наперед, я постараюсь допомогти, чим зможу. Ти, напевно, голодна, Ксюшо?

 - Взагалі-то, вже не проти поїсти.

 - В квартирі немає їжі. Але я можу заварити чай!

Нір з гордістю продемонстрував мені чайник і пішов набирати воду. Виявилося, що те, що я прийняла за дверцята шаф, насправді вхід до мікро-душової та вхід до туалету, де тулилися і кран з раковиною.

 - Так, особистий санвузол - це круто, - кивнула я головою, коли хлопець продемонстрував мені своє «багатство». Сьогодні. Але, коли Творець почне вдосконалювати свій світ, все зміниться. Життя перетвориться в казку!

 - Поживемо - побачимо, - філософськи промовив Нір, дістаючи із шафи кульочок з галетним печивом. - А поки будемо радіти тому, що є. Завтра я постараюся дістати для тебе більш відповідний одяг. І дізнаюсь, як зв'язатися з казкарями.

Чай виявився досить пристойним. Хоча, може, так здалося, тому що вже смоктало під ложечкою. Я випила чашку, попросила добавку і почала немилосердно позіхати. Втома і потрясіння давалися взнаки.

 - Можу запропонувати половину ліжка. Приставати не буду, - запевнив мене Нір.

Чесно кажучи, можливість докучань мене не сильно турбувала. І так видно, що хлопець ледь тримається на ногах від утоми. Йому б до подушки дістатися - більшого щастя і не треба. Завтра ж вставати ні світ, ні зоря. Тому я щиро подякувала і запевнила, що навіть не думала про нього поганого. На одному ліжку, так на одному. Не на підлогу ж мені свого рятівника відправляти.

 

На наступний ранок Нір побіг на роботу, а я залишилася зовсім одна зі своїми думками та тривогами. Де інші? Чому ми опинилися в різних місцях? Чому мама досі не знайшла мене, вона адже Творець цього світу! А що, коли я одна залишилася жива? Хвилювання захльостувало мене, немов цунамі, хоч я і намагалася себе переконати, що з Творцем та Руйнівником в їхньому власному світі нічого не може трапитися. Вони тут всемогутні. А Мирт... Зуб демона, захований в ліф, був ледь теплим, і я вирішила, що це хороший знак. Він живий. Тільки я ніяк не могла визначити напрямок, як тоді, в тумані. Пірати абсолютно зіпсували цей світ, і я чекаю - не дочекаюся, коли мої батьки наведуть тут порядок.

 «Все буде добре!» - повторювала я собі, як заклинання.

Все просто зобов'язане бути добре! Потрібно просто трошки почекати...

 

Нір прийшов увечорі, приніс мені жіночі штани, сорочку і толстовку, як він пояснив, випросив у знайомих дівчат з гуртожитку, де жив раніше. Все далеко не нове і негарне, але спасибі за те, що є. Поки я переодягалася, живіт немилосердно бурчав, нагадуючи про те, що я весь день просиділа на чаї.

 - Ось, це все, що я зміг стягнути з їдальні, - він дістав пакет, в якому я побачила бутерброд з маслом і щось, що нагадувало сардельку. - А це я купив. Вибач, у мене мало грошей.

На стіл ліг кульок з печивом та пачка чаю.

Поки я вечеряла, Нір розповів, що вийшов на зв'язок з казкарями, і сьогодні ми підемо до гуртожитку на сходку.

 - Поводься так, ніби тебе немає, - наставляв він мене перед виходом. - Якщо тебе зупинять жандарми, то все. Документів ніяких не маєш, заберуть для з'ясування особи, а там .. Рідко хто з жандармерії повертається. Зазвичай порушників відсилають на особливо небезпечні виробництва закритого типу.

 - Так, зрозуміло, зрозуміло. Слухаю, шеф, - жартома відсалютувала я.

Нір, здається, жарти не розумів.

До гуртожитку нам вдалося дістатися без пригод. Перед входом мій помічник почав страшезно нервувати.

 - Я не знаю, як провести тебе! Вахтерка сьогодні противна... У мене зберігся пропуск, тому я заходжу без проблем, а от що з тобою робити?... Може, якось спробувати відвернути увагу вахтерки?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍