Крістофер Пріст - Престиж

вбив між нами перший клин. Я мала багато років на роздуми і зрозуміла, що все пішло шкереберть того дня, коли він ударив мене.— В її очах зблиснули сльози, але вона провадила далі зі спокійною люттю, без жодних ознак жалю до себе.— Якби він не чіпав мене, я б не втратила нашого первістка і ми з тобою не віддалилися би одне від одного. Тоді почалися твої душевні метання. І навіть наші любі діти, які з’явилися на світ згодом, не могли вилікувати рани, що їх завдала тобі безглузда жорстокість Бордена. Той факт, що ваша ворожнеча триває, доводить, що гнів не вщух.

— Ми ніколи не порушували цю тему,— мовив я.— Звідки ти дізналася?

— Я вельми розумна жінка, Руперте. До того ж я іноді читаю статті в журналах зі сценічної магії.— Я гадки не мав, що вона досі підписана на ці журнали.— Ти найрідніша людина в моєму житті. Мене дивує одне: чому ти ніколи не розповідав мені про його атаки?

— Гадаю, мені було трохи соромно через нашу ворожнечу.

— Чи справді він був нападником?

— Я мусив захищатися,— відказав я.

Я повідав їй про власне розслідування минулого Бордена і свої спроби розкрити секрет його трюку, а потім сказав, що покладаю великі надії на апаратуру Тесли.

— Борден вдається до стандартних сценічних трюків,— пояснив я.— Він використовує ящики, прожектори, грим. Транспортування самого себе через сцену відбувається завдяки маскуванню. Він входить до одного ящика, а з’являється з іншого. Виконано бездоганно, але його реквізит, хоч і приховує таємницю, надає номеру банальності. Перевага апарату Тесли полягає в тому, що він дозволяє демонструвати трюк на відкритому просторі і матеріалізація не потребує жодного реквізиту! Якщо пристрій працюватиме належним чином, я зможу миттєво переноситися куди завгодно: у ­протилежний кінець сцени, до королівської ложі, до бар’єра ярусу і навіть у порожнє крісло в центрі партеру! Так, у будь-яке місце, звідки я справлятиму найсильніше враження на публіку.

— Ти говориш про це якось невпевнено,— зауважила Джулія.— Вони ще не виготовили обладнання? Чи я помиляюсь?

— Як пише Еллі, вони вже відправили мені апаратуру. Залишається отримати її.

Джулія виявилася ідеальною слухачкою, яка цілком поділяла мій ентузіазм. Упродовж наступної години ми розмовляли про можливості, що відкривалися переді мною завдяки новому апарату. Джулія швидко здогадалася, що я замислив. Якщо мені вдасться продемонструвати публіці цей номер, Борден зазнає нищівної поразки!

Зізнаюсь, що я мав певні сумніви щодо своїх подальших дій, проте Джулія остаточно розвіяла їх. Ба більше, вона була настільки схвильована, що ми негайно перейшли до пошуків апаратури.

Я з сумом припустив, що доведеться витратити чимало тижнів, щоб обійти величезну кількість лондонських пароплавних компаній, розшукуючи загублену посилку. Однак Джулія, яка завжди славилася вмінням розрубати гордіїв вузол, запропонувала:

— Чому б нам не почати з поштових відділень?

Дві години по тому ми виявили два адресовані мені величезні контейнери, що спокійно чекали на отримувача в Маунт-Плезант, у бюро незатребуваних посилок сортувального центру.

15 грудня 1900

Останні три тижні я божеволів від нетерпіння — довелося чекати, коли в моїй майстерні проведуть елект­рику. Поводився, наче мала дитина, якій заборонили гратися з новою іграшкою. Ми змонтували апаратуру, щойно я привіз її з Маунт-Плезант, але для використання потрібна електроенергія. Я тисячу разів перечитав чіткі інструкції містера Еллі! Після моїх нескінченних нагадувань і наполегливих прохань Лондонська елект­рична компанія нарешті завершила необхідні роботи.

Відтоді я присвятив себе репетиціям, повністю віддавшись тренуванням із цим унікальним приладом. Стисло опишу те, що я встиг засвоїти. Інформація надається в довільному порядку.

Я отримав апарат в ідеальному робочому стані; згідно з блискучим задумом винахідника, він сумісний з будь-яким наразі відомим джерелом живлення. Це означає, що я можу гастролювати з цим номером по Європі, США і навіть (як підкреслює Еллі у своїх інструкціях) країнами Далекого Сходу.

Щоправда, я не зможу демонструвати мій трюк у тих театрах, де не проведено електрику. У майбутньому, перш ніж погоджуватися на ангажементи, я маю перевіряти, чи виконано цю умову так само, як і деякі інші, викладені нижче.

Портативність. Я знаю, що Тесла зробив усе, що змо­га, але обладнання вийшло достобіса важким. Провідного значення набувають такі фактори, як-от перевезення, розпакування і монтаж. Скажімо, звичайна подорож поїздом до місця гастролей вимагатиме від нас неабияких зусиль — звісно, якщо я бажаю працювати з апаратом Тесли.

Технічні випробування. Апарат треба монтувати двічі. Вперше — для робочих випробувань, вранці того дня, коли я виступаю в театрі, а вдруге — перед виходом на сцену, поки головна завіса опущена і глядачі дивляться попередній номер. Шановний Еллі радить, яким чином випробування можна провести швидко й непомітно, проте навіть якщо я візьму до уваги його цінні рекомендації, робота буде напрочуд важкою. Доведеться більше тренуватися і найняти кількох асистентів.

Планування театрів. Огляд приміщень — обов’язкова умова. Цим займатимусь я або Адам Вілсон.

Огородження сцени. Вельми досяжна мета, хоча такі дії часто дратують монтувальників, які чомусь вважають, що мають право дізнатися таємниці ілюзіоністського ремесла. Але в моєму випадку неприпустимо дозволяти стороннім особам спостерігати за моїми діями — це навіть не обговорюється. Звідси випливає той самий висновок — ми змушені готуватися ретельніше, ніж зазвичай.

Інші важливі процедури — демонтаж і пакування апарату після виступу — також передбачають певний ризик. Я не підписуватиму жодних контрактів, доки ми не відпрацюємо ці процедури й не вирішимо пов’язані з ними проблеми.

Як же я втомився від цієї особливої підготовки! Добре, що мені не звикати до ретельного планування і тривалих репетицій — невід’ємної частини сценічної магії.

Зробив один маленький крок уперед. Фокусники вигадують назви для всіх своїх номерів, і саме під цими назвами вони стають відомими. Приміром, «Три грації», «Відтинання голови», «Касадаґа» — так звуться деякі з популярних сучасних трюків. Нудьгар Борден називає свою дешеву версію «Нове транспортування людини» (я ніколи не використовував цю назву, хоча вдавався до інших методів мого противника).

Трохи поміркувавши, я вирішив охрестити мій трюк «Блискуча мить»; ця назва прославить його.

Принагідно зазначу, що минулого понеділка, 10 грудня, Джулія та діти повернулися до мене, і нині ми всі живемо в Ідмістон-Віллас. Вони вперше побачать маєток Колдлоу-Хаус, коли ми поїдемо туди на Різдво.

29 грудня 1900

У Колдлоу-Хаус

Я — щаслива людина: мені дали другий шанс почати нове життя. Нестерпно згадувати різдвяні свята минулих років, що їх я провів далеко від моєї родини; страшно подумати, що я можу знову втратити своє щастя.

Саме тому я ретельно готуюсь зробити те, що потрібно, аби запобігти тому, що станеться, якщо мій план зірветься. Я навмисно висловлююсь туманно: тепер, коли я двічі прорепетирував «Блискучу мить» і пересвідчився, що апаратура працює бездоганно, необхідно бути насторожі й зберігати таємницю, не розкриваючи подробиці навіть у моєму щоденнику.

Коли діти сплять, а Джулія переконує мене зайнятися справами, я зосереджуюсь на управлінні маєтком. Маю намір відновити все, що геть занепало через недбалість мого брата.

31 грудня 1900

Коли я пишу ці рядки, дев’ятнадцяте сторіччя добігає кінця. За годину я спущусь до вітальні, де на мене чекають Джулія з дітьми, і ми разом зустрінемо Новий рік і Нове сторіччя. Сьогоднішня ніч поєднує передвістя майбутнього