Оксана Мрійченко - Тур за коханням. Частина перша, Оксана Мрійченко

Глава 24.

Ксюша розплющила очі та солодко потягнулася під легкою ковдрою. А потім ліниво перевернулася на інший бік і посміхнулася. Вставати не хотілося, а в усьому тілі досі відчувався солодкий присмак пристрасної ночі. Інша половина ліжка була порожньою, але навіть через зачинені двері до спальні проникав неймовірно апетитний аромат, від якого шлунок озвався тихим урчанням. Матвій знову готує сніданок. Чи існує ще десь у світі такий уважний та турботливий чоловік? А вчора Матвій запропонував їй переїхати в Одесу. Ксюша понад усе на світі хотіла погодитися. Але спочатку треба розібратися з Єгором. 

Вчора поговорити з Матвієм не вийшло. Озвучивши свою пропозицію про переїзд, він пригорнув Ксюшу до себе та почав цілувати. З такою пристрастю та ніжністю, що з голови вмить зникли всі думки, поступаючись місцем одному єдиному бажанню. Ксюша отямилася лише в спальні після шаленого вибуху насолоди, яким Матвій щедро підкріпив свою пропозицію жити разом. Починати розмову про колишнього нареченого після такого не хотілося, тому дівчина вирішила перенести її на наступний день.

Відкинувши ковдру, Ксюша підвелася з ліжка, натягнула халат і спустилася на перший поверх. Матвій був на кухні та допивав каву біля вікна. Сьогодні він одягнув класичні чорні штани та світлу сорочку, що привабливо підкреслювала кожен м’яз його бездоганного тіла. Помітивши Ксюшу, Матвій поставив свою чашку на стіл, підійшов до дівчини та пригорнув її до себе.

— Доброго ранку, моя ніжність!

— Привіт, — Ксюша одразу розчинилася в його очах. — Вже їдеш в готель?

— Так, комісії повинні бути з самого ранку, — Матвій підняв руку і прибрав з обличчя дівчини пасмо волосся. — Ти так і не відповіла вчора. Готова жити разом?

Ксюша розгубилася. Перш ніж приймати таке важливе рішення, треба розповісти про Єгора. Але чи слід робити це зараз? Мабуть, не варто додавати Матвію переживань перед візитом комісій, він і так трохи нервує через ці перевірки. Ксюша опустила очі та тихо промовила:

— Поговоримо ввечері. Зараз тобі треба зосередитися на робочих справах.

— Ти стала сумною, — Матвій підчепив пальцем підборіддя дівчини, змушуючи її підняти голову. — Ксюш, щось не так?

— Жити разом — це дуже серйозний крок. А тут мова йде про переїзд до іншого міста. Мені доведеться залишити всіх друзів, роботу, рідних.

— Ти ж і сама чудово розумієш, що іншого виходу немає, — в очах Матвія з’явився холодок. — Чи ти… Не готова на такий крок заради мене?

— Ми даремно почали цю розмову зараз.

— Добре, поговоримо ввечері, — Матвій одразу випустив її з обіймів. — Але якщо ти не згодна на переїзд, то можеш сказати про це зараз! Силою я тебе не триматиму!

— Навіщо ти так? — зітхнула Ксюша. — Я ж не відмовилася.

— Але й не погодилася! — обличчя Матвія стало холодним і рішучим. — Якщо так хочеш додому, можеш їхати!

Ці слова неначе пройшлися по серцю Ксюші гострим лезом, завдавши пекучого болю. Невже Матвій думає, що це так легко — покинути звичне життя та рідних і переїхати в незнайоме місто до чоловіка, якого знаєш лише кілька тижнів? Але сваритися Ксюші не хотілося. Треба якось загасити цей конфлікт, ще раз показати свої почуття. Не придумавши іншого способу зробити це, дівчина підійшла до Матвія, щоб поцілувати його. Але він спокійно оминув Ксюшу та мовчки вийшов з кухні. Серце дівчини ще сильніше стиснулося в грудях, а до очей підступили сльози. А ще в пам’яті чомусь виникла думка, що Єгор теж починав командувати нею саме так. Все починається з дрібниць, а потім не встигаєш помітити, як починаєш виконувати всі забаганки чоловіка. Мабуть, всі бізнесмени такі. Звикли домагатися цілковитої слухняності від жінок і повністю позбавляти їх права на власну точку зору. Невже Матвій теж такий? 

В передпокої гупнули двері, а ще за мить Ксюша почула під вікном шум двигуна. Страшенно хотілося наздогнати Матвія та помиритися, але дівчина заборонила собі це робити. Ні, так діла не буде! Матвію треба навчитися поважати її точку зору та виходити на діалог. Треба дати йому час заспокоїтися. Коли охолоне, сам прийде миритися!

Апетит випарувався разом з гарним настроєм, але Ксюша все ж таки змусила себе поснідати. А потім прийняла душ, переодягнулася в коротку світло-жовту сукню, зібрала своє густе волосся у високий хвіст та сіла за обробку фотографій. Працювати не виходило зовсім. На серці було важко, а руки постійно тягнулися до телефона. Але Ксюша наказала собі проявити характер. Та й не варто зайвий раз відволікати Матвія під час перевірки. Раптом телефон озвався гучним дзвоном. Дівчина радісно схопила гаджет і розчаровано зітхнула, поглянувши на екран. Проте все ж таки взяла слухавку.

— Привіт, Марго!

— Привіт, Ксюш! — пролунав у динаміку голос головної адміністраторки «Sky». — Маю для тебе чудову новину! Твій браслет знайшовся!

— Справді? — Ксюша щиро зраділа. — Супер! І де він був?

— Покоївка підібрала його під стільцем в одному з номерів.

— Хм, дивно… Того дня я оглянула всі номери, в яких була і нічого не знайшла.

— Може неуважно подивилася. Приходь забирати свою прикрасу!

Ксюша на секунду замислилась. Чомусь їй страшенно не хотілося йти в «Sky» та зустрічатися з Марго. А ще на серці з’явилося дивне передчуття небезпеки.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍