Іен Меттью Морріс - Чому Захід панує - натепер

за китайські, тому по поверненні до Пекіна він вирішив з'ясувати, як воно насправді, й започаткував проект Хронологія трьох династій. По чотирьох роках та двох мільйонах доларів було повідомлено про знахідки. Старожитності з Єгипту справді давніші за китайські. Але тепер ми принаймні точно знаємо, на скільки давніші.

У другому розділі ми побачили, що землеробський спосіб життя почав розвиватися на Заході близько 9500 років до н. е., на понад дві тисячі років раніше, ніж у Китаї. Близько 4000 років до н. е. землеробство поширилося на периферійні території, зокрема Єгипет та Месопотамію, а коли після 3800 року до н. е. мусони зсунулися на південь, ці нові землероби заради самозбереження створили нові міста та держави. Схід також мав багато сухих периферійних територій, але на 3800 роки до н. е. землеробство їх ще майже не заторкнуло, тому настання холоднішої та сухішої погоди не спричинило піднесення міст та держав. Натомість життя землеробів, мабуть, полегшало, коли теплі вологі долини рік Янцзи та Хуанхе стали трохи сухішими та придатнішими до освоювання. Хоч як це важко уявити собі нині, але долина Хуанхе близько 4000 років до н. е. була здебільшого субтропічним лісом і на місці теперішніх закоркованих машинами вулиць Пекіна сурмили слони.

На відміну від Єгипту та Месопотамії, у Китаї четвертого тисячоліття до нової ери замість переходу до міст та держав відбувалося стабільне невидовищне зростання населення. На ділянках, звільнених від лісів, поставали нові поселення; старі селища переростали в містечка. Що ліпше люди давали собі раду зі здобуванням енергії, то більше вони множилися й більше тиснули самі на себе. Отже, подібно до мешканців Заходу, вони майстрували та експериментували, шукали шляхів вичавити якомога більше з ґрунтів, ефективніше самоорганізовуватися та забирати бажані речі в інших. Більші поселення оточено міцними укріпленнями з насипної землі, що наводить на думку про конфлікти, а деякі поселення закладено більш впорядкованим чином, що наводить на думку про планування на рівні громади. Будинки побільшали, в них знайдено більше предметів, що вказує на повільне зростання рівнів життя. Зросли й відмінності між будинками, що може означати, що багатші селяни відокремлювали себе від сусідів. Деякі археологи вважають, що розподіл знарядь в будинках виявляє також появу ґендерних відмінностей. В кількох місцях, зокрема в Шаньдуні (рис. 4.5), деякі люди — здебільшого чоловіки — знайшли місце останнього спочинку у великих могилах з більшою кількістю пожертв, ніж в інших, а в кількох могилах знайдено навіть майстерно вирізьблені нефритові прикраси.

Хоч які гарні ці нефритові речі, археологам, що розкопують китайські стоянки, задатовані близько 2500 років до н. е., все одно важко уникнути єгипетських заздрощів. Вони не знаходять Великих пірамід чи королівських написів. Фактично їхні відкриття здебільшого подібні до археологічних знахідок у західних стоянках, задатованих близько 4000 років до н. е., тобто до виникнення перших міст та держав. Схід рухався таким самим шляхом, як Захід, але відставав щонайменше на п'ятнадцять сторіч і, згідно з графіком, між 2500 та 2000 роками до н. е. Схід зазнав трансформацій, дуже подібних до того, що бачив Захід між 4000 та 3500 роками до н. е.

Скрізь у долинах великих річок зміни пошвидшали, але виникла цікава картина. Найшвидші зміни відбувалися не на найширших рівнинах з найбагатшими ґрунтами, а на обмежених територіях, звідки людям, що програли боротьбу за ресурси в межах поселення чи війну між поселеннями, не було куди піти в пошуках нової домівки. На одній з невеликих рівнин Шаньдуна археологи знайшли взірець поселень нового типу, що сформувався між 2500 та 2000 роками до н. е. Одне велике місто, десь на п'ять тисяч мешканців, оточене меншими містечками-сателітами, що мали свої ще менші сателіти-села. Подібну картину, десь на півтори тисячі років давнішу, виявлено біля Сузів у південно-західному Ірані. Мабуть, таке відбувається завжди, коли політичний контроль здобуває одна громада.

Судячи з розкішних поховальних предметів у могилах деяких чоловіків, справжні королі, можливо, з'явилися в Шаньдуні після 2500 року до н. е. Кілька могил містять дуже гарні нефритові предмети, а в одній знайдено бірюзове вбрання, що дуже нагадує корону. Найцікавішою знахідкою є, втім, скромний черепок з Дингуна. Коли цей на позір непримітний уламок сірої кераміки з'явився з-під землі, розкопувані просто кинули його до кошика з іншими знахідками. Але коли його почистили в лабораторії, то побачили, що на поверхні видряпано одинадцять символів, пов'язаних з пізнішими китайськими написами, але відмінних від них. Постало питання, чи не була то верхівка айсберга широко розповсюдженого писання на псувних матеріялах? Чи мали шаньдунські королі чиновників, що залагоджували їхні справи, подібно до помічників на тисячу років раніших володарів Уруку в Месопотамії? Може бути, проте інші археологи, завваживши незвичний спосіб ідентифікації напису, запитують, чи його правильно задатовано і взагалі чи це не підробка. Відповідь дадуть лише дальші відкриття. Втім, було чи не було письмо, але володарі шаньдунських громад безперечно були могутніми. Близько 2200 років до н. е. приношення в жертву людей було звичайною справою, а деякі могили стали об'єктами культу предків.

Хто були ці зверхники? Деякі ключі може дати Таосі, стоянка, заглиблена на чотириста миль в долину ріки Фен. Це найбільше відоме поселення тих часів, що мало десь десять тисяч мешканців. Один з перших китайських палаців стояв, можливо, на величезній платформі з насипної землі, хоча єдиним прямим свідченням є оздоблений фрагмент зруйнованої стіни, знайдений у ямі. (До цього я ще повернуся.)

В Таосі розкопано тисячі поховань, що вказують на круту суспільну єрархію. Дев'ять з десяти могил невеликі, дуже мало пожертв. Приблизно одна з десяти більша, але одна зі ста (завжди чоловіча) — величезна. Деякі велетенські могили містили по дві сотні пожертв, зокрема вази, розмальовані драконами, нефритові прикраси та цілих свиней, пожертвуваних, але не з'їдених. За дивовижною аналогією з Цзяху, передісторичним цвинтарем, що ми обговорювали у другому розділі, в найбагатших могилах містилися музичні інструменти: глиняні чи дерев'яні барабани з крокодилячої шкіри, великі кам'яні дзвони та химерний мідний дзвіночок.

Коли в другому розділі йшлося про Цзяху, я згадував теорію археолога Кван-чі Чана, згідно з якою східні королі постали з передісторичних шаманів, що використовували алкоголь, музику та повторювані ритуали, аби переконати себе (та інших), що вони подорожували до світу духів і розмовляли з предками та богами. Коли Чан запропонував цю ідею, Цзяху ще не розкопали й він міг простежити свідчення лише приблизно до 3500 років до н. е. Втім, вказуючи на Таосі та