Наталі Лев - Втрачена. Боротьба за щастя, Наталі Лев

Закінчивши, важко дихала. Добре що вони мене не перебивали інакше б не сказала всього, що думаю.

Довкола атмосфера стала похмурою, старійшини мовчали пильно розглядаючи мене.

- Дівчисько! - люто закричав Холлі, - як ти посміла звинуватити старійшин в такому?!

Він хотів кинутись до мене, але його зупинив Гізенга.

- Постривай, Холлі. Я не відчуваю брехні в її словах. Вона дійсно вірить в те що говорить. - Він звернувся до мене, - Чому ти так вирішила, що ми причетні до цього?

- Та й наскільки нам відомо, Елеонора Дальстрем загинула багато років тому разом зі всією зграєю. А ти стверджуєш, що це не так, - втрутився Фармер.

- Чому я так вирішила? Хм, - я перевела погляд на Холлі, він нетямився від люті, - бо мені це розповів сам старійшина під час візиту до зграї. Коли ми перебували у критичному становищі після підлого нападу на нас мисливців Холодної зірки, під керівництвом Айзека Сольгейма. А свіжа могила моєї матері знаходиться на території де я проживаю. В ту ніч, вісімнадцять років тому їй вдалося втекти разом зі мною. Чому сліди її втечі приховали, це питання не до мене. З її слів, батько пожертвував собою відволікши мисливців давши нам шанс. Так вона врятувала мене. А тоді відвезла в далеку країну і залишила там, щоб про моє існування не змогли дізнатись. Та коли наближалась моя перша повня, вона повернулась щоб допомогти мені з цим, тут нас і вистежив Айзек, зі слів старійшини, не без його допомоги. Ось яка моя історія.

Запанувала тиша, старійшини хмурились обмірковуючи мої слова. Тальки Холлі люто дивився на мене, бажаючи негайної моєї смерті.

- Це дуже серйозні звинувачення, Анжеліко Едегор, - суворо мовив Естіано.

- Я це розумію, але від своїх слів не відмовлюсь. - впевнено відповіла йому.

- Нам потрібно це обговорити. Зачекайте в приймальні. Вас покличуть, - так само похмуро сказав Естіано. 

Я ледь трималась, відчувала сильну слабкість після такого нервового напруження. Але вийшла твердою ходою із зали. 

Сіла на найближче крісло, поки маю час перепочити та все обдумати, перший раунд битви позаду, очікуватиму результатів та готуватимуть до наступного бою.

На Алекса навіть боялась поглянути, я й так добре його відчувала. Стільки емоцій зараз в ньому вирує.

Він опустився поряд зі мною. Я поклала голову на його груди.

- Навіщо ти так зі мною? - єдине що він вимовив.