Наталі Лев - Втрачена. Боротьба за щастя, Наталі Лев

Ми з Алексом сиділи в повній тиші, кожен занурений у власні важкі думки.

Я обмірковувала почуте. За цю зустріч дізналась дуже багато чого, але все якось не складалось до купи в одну картинку. 

Намагалась дослівно пригадати розмову з Максиміліаном, точніше той його монолог. Можливо я щось наплутала? Та здається чітко пам'ятаю всі його слова. Вони глибоко закарбувались у моїй свідомості. Він говорив що це спільне рішення старійшин.

Та послухавши їх зараз не зовсім впевнена в цьому, здається що вони не причетні. Невже Максиміліан Холлі сам провернув це все? 

Доречі, мотив в нього був вагомий. Мій батько загрожував його владі, міг змістити з посади. І як вдало Айзек його вбив саме перед новим переобранням старійшин. Тут точно не обійшлось без Холлі.

Тепер хвилююсь чи правильно вчинила розповівши все що про них знаю, чи дотримають слово старійшини і не покарають Алекса за мою поведінку. Адже своєю промовою я порушила хто зна скільки їхніх правил.

Низ живота трохи потягнуло. Скривилась та обережно потерла рукою місце що боліло. Це не приховалось від Алекса, він помітив.

- Що з тобою? - одразу стурбовано запитав.

- Та все добре, трохи рознеовувалась, - Алекса зовсім не переконали мої слова, він досі мав схвильований вигляд.

- Зараз трохи перепочину і все прийде до норми. Не хвилюйся, - повторила з посмішкою, провела рукою по його щоці, - зі мною та малюком все впорядку.

- З малюком?.. - почула я з боку.

Біля дверей стояв старійшина Фармер, він здивовано дивився на мене. Я зблідла, в мої плани зовсім не входило розкривати цю інформацію зараз. Чому я це сказала, чому не відчула його наближення?! Навіщо він взагалі вирішив прийти сюди? Секретаря в них немає чи що?

Алекс встав та закрив мене  собою від погляду старійшини. Я стала ще більше хвилюватись. Алекс своїм вчинком може прогнівити старійшину, це не допустима поведінка. А ми й так знаходимось в хиткому становищі. Він практично кидає виклик своїми діями.

Я підвелась та вийшла з-за спини Алекса. Старійшина вивчав мене поглядом, зовсім не звертаючи уваги на дії Алекса. Це вже добре. Фармер почав принюхуватись.

Відступати немає куди.

- Про якого малюка ви говорили? - примружився старійшина, уважно дивлячись на мене.

- Я вагітна, - зібралась з духом і відповіла йому.

Брови Фармера поповзли до гори. Він певний час продовжив мовчки здивовано дивитись.

Тоді різко наблизився до мене, Алекс інстинктивно спробував стати на його шляху закриваючи мене.

Фармер зупинився, перевів суворий погляд на Алекса. Вони дивились один одному очі в очі. Обидва суворі кремезні чоловіки.

- Не забувай в чиїй присутності ти так зухвало поводишся, Альфо. Та я врахую, що твоя поведінка продиктована положенням твоєї вовчиці. Все ж я також повівся не доречно.

Тепер я стояла витріщившись на старійшину. Невже він щойно визнав, що вчинив не правильно? Схоже більш адекватний, ніж Холлі і чому не він старійшина Європи?

- Дозволиш переконатись особисто? - звернувся Фармер до мене.

Я кивнула, не зовсім розуміючи як він це планує зробити. Алекс продовжив стояти поряд, готовий в будь який момент мене захистити, не зважаючи на те що перед ним старійшина.

Фармер обережно наблизився та принюхався до мене, тоді приклав руку до мого живота. Постояв так з хвилину. Тоді відійшов в бік.

- Неочікував, це дійсно правда. Я вас вітаю, звісно. Але як таке можливо? - здивовано поглянув на мене.

Про що саме він питає? Мені пояснити йому з відки діти беруться чи що?

- Ем, то ми ж з ним пара і хоч офіційної церемонії все ще в нас не було, але ми дорослі. То що тут такого? - почала я.

Фармер кашлянув приховуючи посмішку, Алекс же тяжко зітхнув.

- Гадаю старійшина трохи не те мав наувазі, - тихо шепнув мені Алекс. І звернувся до Фармера, - моя пара вже опанувала зв'язок з вовчицею, хоч і пройшло зовсім мало часу.

Фармер присвиснув.

- У вас ще навіть церемонії не було, а вже чекаєте на поповнення. Скільки тобі років? - відразу став допитуватись, - виглядаєш зовсім молодо.

- Мені нещодавно виповнилось вісімнадцять.

- Вісімнадцять?! - здивувався Фармер, - це ж яка в тебе повня за рахунком буде?

- Ця що наближається буде моя третя, як перевертня.

- Не можу повірити в це! Парі потрібно щонайменше кілька років, щоб в них з'явилось потомство. Та й так швидко опанувати звіра це щось! Рід Едегор таки знатний. Не дарма цей союз вважали багатообіцяючим, - радісно сказав він, а тоді тихо додав, - Мені щиро шкода, що все так трапилось з твоїми батьками... Тепер всі старійшини взялись за справу, то ж докопаємося до істини.

Двері знову відчинидись і до кімнати зайшов ще один старійшина, Гамріз.

- Фармер, чому ти так довго? Скільки нам ще тебе чекати? Я хочу якомога скоріше з усім розібратись,  - невдоволено поцікавився, - і чому вони ще й досі тут?

- Ти уявляєш, вона вже вагітна, - вигукнув Фармер ігноруючи бурчання Гамріза, - тільки нещодавно пройшла першу повню і вже вагітна!

Мене зовсім не тішила така підвищена увага до себе. Я інстинктивно прикрила живіт рукою та відступила на крок.

Невдоволене обличчя Гамріза змінилось здивуванням. Він переводив недовірливий погляд то на мене, то на Фармера. Та з рештою опанував себе.

- Що ж це досить цікаво, але це не змінює того що вона сказала. Звинувачення серйозні і висунуті проти нас. З цим потрібно розібратись в першу чергу. Потрібно провести розслідування. - тоді він поглянув на мене, - тобі з твоїм Альфою доведеться залишитись на цей час тут, під вартою. Коли ми все з'ясуємо то повідомимо вам своє рішення.

Він хотів йти, але я набравшись сміливості зупинила його.

- Почекайте, - трохи запнулась коли він обернувся та невдоволено поглянув на мене. Знову набралась хоробрості та заговорила, намагаючись розмовляти рівним спокійним тоном, - ми маємо запис який пояснить звідки я дізналась про все що говорила вам і ще докази нападу на зграю мисливців.