Верефрі - Це наш секрет..татусь, Верефрі

День перший: кафе і компліменти

Ранок почався з ароматної кави в невеликому затишному кафе неподалік її квартири. Це місце було особливим: на стінах висіли картини місцевих художників, а на вулиці грав джазовий дует.

Емі й Аорон сиділи біля вікна, спостерігаючи за тим, як місто оживає.

— Відчуття, ніби ми в якомусь романтичному фільмі, — сказала вона, відкидаючи волосся з обличчя.

— Це ти робиш цей момент таким, — відповів Аорон, тримаючи її за руку.

До їхнього столика підійшла офіціантка з двома гарячими шоколадами.

— Ви така красива пара, — сказала вона щиро.

Емі зніяковіло посміхнулася, а Аорон лише трохи кивнув, явно втягнутий у свої думки.

— Ми? Так, ми разом, — відповіла Емі, намагаючись підняти йому настрій.

Офіціантка кивнула і побажала їм гарного дня.

Прогулянка містом

Після сніданку вони вирушили на прогулянку по набережній. Емі запропонувала спробувати місцеву випічку, і вони купили два великих круасани з кремом у крихітній пекарні.

— Це найкраще, що я куштував, — сказав Аорон, відкушуючи шматок.

— Звичайно, я завжди обираю найкраще, — засміялася вона.

На вулиці до них підійшли літні чоловік і жінка, які вели за руку маленького онука.

— Як чудово бачити молодих людей, які так щиро дивляться одне на одного, — сказала жінка.

— Дякуємо, — відповіла Емі, поглянувши на Аорона.

Але він знову здавався відстороненим.

Вечір у гуртожитку

Після їхнього насиченого дня, прогулянок і затишного кафе, Емі запросила Аорона до своєї кімнати в гуртожитку.

— Ну, ось і мій тимчасовий “дім”, — сказала вона, відкриваючи двері.

Кімната була маленькою, але затишною: ліжко, стіл, кілька книг на полицях і гірлянди світла, що додавали атмосферності. На стіні висіли фотографії її друзів і родини, а також невеличкий колаж, який вона зробила з моментів, проведених з Аороном.

—Кімната дуже схожа на тебе, — сказав він, озираючись.

— А ще тут живе Кора, моя сусідка. Вона дуже… — Емі не встигла закінчити, як двері сусідньої кімнати відкрилися, і на порозі з’явилася Кора.

Кора була високою дівчиною з каштановим волоссям, зібраним у хвіст. Вона носила спортивний костюм і виглядала дещо втомленою.

— О, це твій гість? — запитала вона, посміхаючись. — Привіт, я Кора.

— Аорон, — коротко відповів він, потиснувши їй руку.

— У нас тут нечасто бувають такі стильні гості, — сказала Кора, підморгуючи Емі.

— І не треба, — жартома відповіла Емі, намагаючись приховати легке збентеження.

Переїзд до квартири Аорона

Після того, як Емі провела Аорона по своєму гуртожитку і він познайомився з Корою, вони вирішили вирушити до квартири, яку Аорон зняв на ці три дні.

— Це місце краще підходить для нас, — сказав він, беручи її валізу.

— А що не так із моєю кімнатою? — жартівливо запитала Емі, плетучись за ним із рюкзаком.

— Усе добре, просто там забагато чужих вібрацій.

Квартира виявилася затишною і просторою, з великими вікнами, звідки відкривався краєвид на місто. Інтер’єр був сучасним: світлі стіни, мінімалістичні меблі, велика кухня і головне — простора спальня з широким ліжком, накритим м’якими білими ковдрами.

— Ти вмієш вибирати, — зауважила Емі, оглядаючи кімнату.

— Лише найкраще для тебе, — відповів Аорон, ставлячи її речі біля дивана.

— Тут ми точно проведемо найкращий час, — додала вона, озирнувшись.

Вони вирішили замовити вечерю, адже після насиченого дня сил готувати вже не залишилося. Поки чекали доставку, Емі облаштовувалася. Вона розклала кілька своїх речей, дістала плейлист на колонці і навіть запалила свічку, яку привезла із собою.

— Ти що, завжди возиш із собою свічки? — здивувався Аорон, спостерігаючи за її метушнею.

— Тільки коли знаю, що вони створять потрібну атмосферу, — підморгнула вона.

Коли їжа нарешті прибула, вони сіли їсти прямо на підлозі у вітальні, розклавши все на журнальному столику.

— Це чудово, — сказав Аорон, кусаючи суші. — Тепер я розумію, чому ти так любиш цей ресторан.

— Я ж тобі казала! А ти не вірив.

Після вечері вони залишили посуд на столі і сіли на диван, обіймаючись під пледом. Емі поклала голову на його плече, а Аорон погладжував її волосся.

— Завтра нас чекає ще багато пригод, — прошепотіла вона.

— Але цей момент я б не міняв ні на що, — відповів він.

Її очі наповнилися теплом, а вона тихо зітхнула, почуваючись у безпеці поруч із ним.

Перед сном вони вирішили подивитися фільм, але вже через пів години обидва майже заснули. Емі, лежачи на грудях у Аорона, почала говорити про плани на наступний день, але її голос ставав все тихішим, поки вона не заснула зовсім.

Аорон дивився на неї, вивчаючи кожну рису її обличчя. В його голові крутились думки про те, чому він приїхав саме зараз, і який секрет залишався невимовним. Але він не хотів зіпсувати ці моменти.

Коли Емі прокинулася вранці, сонце вже заливало кімнату. Аорон готував каву на кухні, розкуйовджений і босоногий, але зосереджений.

—Доброго ранку, сонечко, — сказав він, обертаючись до неї з усмішкою.

— Так ось що ти готуєш, поки я сплю? — пожартувала вона, обіймаючи його ззаду.