Катерина Олександрівна Боброва - Риль. Любов дракона

багатьох. Одним або парочкою магів тут справу не поясниш. До того ж, хто вам сказав, що мова йде про наші портали? Ви знаєте, що ми дотримуємося більш широких поглядів на наших крилатих сусідів?

— При всій моїй повазі, метре, не намагайтеся переконати мене, що ці ящірки здатні ходити по світах. Та з них такі маги, як, вибачте мене, з вас дракон.

— Згоден, — Асканьє нахилив голову, — але що ви знаєте про дві подоби драконів?

— Вони начебто вміють ставати людьми, щоб зручніше з людськими дівчатами в ліжку перекидатися.

— На жаль, ви поділяєте загальну помилку. Не все так просто. Нам жодного разу не вдалося застати дракона в людській подобі, якщо тільки він сам не хотів, щоб його помітили. А ілюзія, мій друг, вимагає великих витрат і непоганої концентрації. Смію припустити, що в людській подобі магія у них більш розвинена, ніж у драконячій. А якщо допустити, що розвинена вона добре, то портали непогано укладаються в цю схему.

— Маячня, — похитав головою емзеспівець.

— Тоді як ви поясните наявність драконів тільки в трьох з семи світах?

— Волею Творця? — невпевнено відповів Тарк.

— Молодий чоловіче, я дуже радий вашій вірі в Творця, похвально, знаєте, у вашому віці і положенні замислюватися про подібне, але не варто плутати волю і шляхи її виконання. Ви можете вірити, що в цю таверну потрапили волею Творця, але прийшли сюди своїми власними ногами. Я зрозуміло викладаю думку?

— Цілком, — Тарк залпом осушив склянку, з жалем відставив порожню посудину в сторону, все, досить. У нього і так від ідей метра в голові повний хаос. Ці драконологи не тільки ненажерливі, але ще й трохи хворі на голову. Повірити в те, що ящірки можуть гуляти по світах — до такого абсурду треба ще склянки три випити, а то і чотири.

— Дякую, Асканьє, я вас почув. Було цікаво. Більшого поки обіцяти не можу. Самі розумієте, ваш підхід дещо, гм, нетрадиційний.

— Дякую за те, що хоча б вислухали. Ви далеко підете, лейсере, — маг піднявся.

— Зачекайте, — гукнув його Тарк, — ви не знаєте, де зараз Хірано?

— Ні, — похитав головою Асканьє, — останній раз я бачив його вчора вдень. Він поспішав у місто і був чимось дуже стурбований. Доброї ночі, лейсере.

Тарк залишився за столом на самоті. Гидливо відсунув від себе брудну тарілку. Так, підкинули йому помічників. Бонас розумний, звичайно, але та ще сволота, схлопни його портал. Чемно послав всіх. Від справи відійшов, зараза, і магістрат йому не указ. Ні, звичайно, указ, але тільки тоді вся ситуація з Риль буде розголошена. А йому дуже хочеться захистити цю сміливу малявку від пересудів.

Асканьє великий розумник, але цілком поглинений пошуком своїх аномалій, та й ці його ідеї… мозкодробильні, одним словом. Хірано — найтемніша постать з усіх і найпідозріліший. Невідомо де пропадає. Точніше, де він пропадав вчора вночі, відомо, але більше нічого, одні здогадки. Та й вірити йому не можна, хоча з вигляду нормальний мужик. Працює завжди чітко, а що відлюдник, так у кожного свої недоліки. Поговорити з ним потрібно. Без вагомих підстав давати команду на розшук Хірано він не має право. Хоч Тарка і призначили старшим, але драконологи не в його підпорядкуванні. Вони додані для посилення команди, і на підставі їх консультацій і глибоких висновків емземпівці повинні працювати. Ну… в теорії.

Від роздумів його відволік дзвін розбитого скла, нерозбірливе, п'яно-протяжне бурмотіння і швидкий перестук каблучків служниці. Тарк завмер, а коли озирнувся, то побачив лише чоловіка, що розгойдується біля столу, та темну калюжу на підлозі. Поганий холодок поповз по спині емзеспівця.

Глава 22

На тренування Риль збиралася вирушити ввечері, на заході. Як пояснив Ластіран, вдень там було занадто драконно, а ось ввечері їм ніхто не завадить оглянути трасу. Поки ж їй видали кристал з об'ємним зображенням траси, мабуть, сподіваючись, що вона від одного виду злякається і кине ідею брати участь у гонках. Риль була вражена до завмирання серця, до тремтіння кінчиків пальців і азартного блиску в очах.

Той, хто придумував цю трасу, був явно майстром своєї справи. Дорога спочатку петляла між гострих скель, тісних і похмурих ущелин, потім двічі пірнала в печери, потім по водоспаду спускалася під воду гірського озера, звідти по вузькому проходу виривалася на океанські простори і закінчувалася на невеликому, майже круглому острівці. Щороку на трасі оновлювали заклинання-пастки. Якісь, найвдаліші, повторювалися з року в рік, просто змінювали своє місце розташування, але обов'язково додавалося щось новеньке, несподіване і підступне. Як результат — до фінішу долітали далеко не всі.

Портал переніс їх на узбережжя. Солоний вітер здійняв волосся, спробував пробратися за комір, але Риль щільно запахнула куртку. Подумаєш, якийсь бриз! У неї попереду швидкість, пружний вітер, холод, що обпалює, і страх, що розбурхує душу.

На трасі і правда було майже безлюдно. Лише високо в небі кружляв темний силует. Риль обернулася до Ластірана — чому він зволікає, обертається? Пора б уже приступити до тренувального польоту. Сонце не буде вічно стояти над горизонтом.

Зараз вони помінялися місцями. Риль, щільно вкрита ментальними щитами, жоден сплеск емоцій не проскочить, і повністю розкритий дракон. Для неї. Потягнися — і ось він, весь як на долоні. Але чи варто? Чи готова вона отримати відповіді на свої питання? Адже майбутнє неясне, немов лик місяця вдень. Навіщо ускладнювати все непотрібними поясненнями?

Дракон ступив до дівчини, теплий подих торкнувся щоки.

— Чи готова, моя маленька асхалут?

— І не сподівайся, не відмовлюся.

— Невже? — дракон задумливо провів пальцями по її обличчю, акуратно заправив пасмо волосся за вухо, — чи знаєш, моя хоробра Риль, що в гонці не просто так беруть участь асхалути. Як мінімум, половина заклинань містить обидва види магії. Щоб їх обійти або закритися, парі потрібно стати єдиним цілим. Я повинен не просто бачити твоїми очима, — він притягнув її до себе, поклавши руки на талію. Навіть крізь товсту куртку Риль відчувала тепло від його долонь, — ми повинні стати єдиним цілим, ти і я. Твоє джерело буде моїм, а мої крила стануть твоїми. Твоя магія і моя сила — непоганий шанс на перемогу. Якщо, звичайно, ти згодна, — додав з іронією.

Риль зітхнула, як же не хочеться приймати рішення. І рішення непросте. Повне злиття свідомостей — ось що їй пропонують. Якби заздалегідь все пояснили, ніколи б сюди не сунулася. І здався їй цей лускатий зрадник? Напевно, є інший спосіб його зловити. Повністю відкритися Ласті? Ні,