Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська - Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська

Розділ 57.

Його язик воював з моїм, а губи нили від такого напору і, швидше за все, якщо нічого не зробити, то він би розклав мене на моєму же ліжку ще до вечері. А от в мої плани секс з Тео ну ніяк не входив. Принаймні, поки що... Поки я сама того не схочу. А наразі я хотіла тільки одного чоловіка, але він був не в цій кімнаті...   

  

- Ммм, - стиснувши ногами Тео, я дала зрозуміти, що хочу сісти на нього зверху. Чоловік піддався і вже через секунду мене, як плюшевого ведмедика, перевернули й посадили зверху на себе.  

  

Все-таки відірвавшись від його губ я подивилася Тео в очі. Його руки як і раніше стискали мої стегна, а в його погляді читалося, як він мав мене у всіх пристойних і непристойних позах. Сидячи на ньому зверху, я відчувала, як сильно йому сподобалася моя гра і розуміла, що один невірний рух і мене в прямому сенсі насадять на палю.   

  

- Я хочу домовитися, - злегка поковзавши на чоловікові й подивившись йому в очі, я завмерла на місці. Здається, я перегинала палицю і цього не варто було робити, тому що тепер він дивився на мене, як хижак дивиться на шматок свіжого м'яса, і думала тільки про те, як би мені швидше закінчити цю виставу.   

  

- Спробуй, - Тео усміхнувся і я, видихнувши, почала вимовляти заздалегідь заготовлену промову.   

  

- Я не хочу бути твоєю повією, підстилкою або ще кимось в такому ж контексті, - зрозумівши, що чоловік мене не переривав і готовий був слухати далі, я продовжила. - Ми домовилися минулого разу бути на рівних умовах, але ти прийшов і відразу показав, хто з нас головний, а хто так і залишився шавкою під ногами, - я говорила правду. Його поява ніяк не вказувала на те, що в його поведінці за п'ять років щось змінилося. Тео все так само вважав, що я повинна поводитися так, як йому подобалося, підлаштовуючи своє життя під його бажання та інтереси.   

  

- До чого ти ведеш? - Тео сильніше стиснув мої сідниці й змусив видати тихий крик.   

  

- До того, що у нас все буде, якщо ти проявиш хоч краплю поваги та терпіння. А ось так ось... Я прийшов - знімай труси, знаєш... я так не хочу! Якщо ти хоч трохи мене поважаєш, - перебивши мене, не даючи можливості договорити, в цей момент чоловік, швидко сів на ліжко, стиснув моє волосся в кулак і різко відсмикнув голову назад.   

  

- Ти знущаєшся? Я чекав п'ять років, прийняв твої умови, твої чортові заморочки. І тепер ти мені пропонуєш знову все це переграти? - В його очах вирувала лють, і навіть не дивлячись на це, я вирішила продовжити, хоча розуміла, що ризикувала отримати по перше число. Але мені треба було з ним домовитися, тому що, якби він мене зараз взяв, примусив, змусив, я б не змогла цього прийняти. Тільки не таким чином.   

  

- Покажи мені наскільки я для тебе важлива і матимеш віддачу у два рази більше. Це працює саме так, - поглянувши в його очі, я застигла в очікуванні відповіді. Зараз, саме в цю хвилину вирішувалася моя подальша доля. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно