Джулія Ромуш - Пастка для Бродського, Джулія Ромуш

Розділ 47

*****************************************************************************

Мої скроні пульсували від напруги, я ніколи не любила робити те, що приносить мені дискомфорт. Ось, як і зараз - сорок хвилин ми приміряємо тільки перший комплект білизни, а це стерво постійно випинає свої губи та каже, що там щось висить, там навпаки обтягує. 

  

  - Олеся, невже ти забула як шити дійсно якісну білизну?  - Чую я зверхньо від неї, поки намагаюся визначити, наскільки потрібно натягнути трусики в талії, щоб ця ходяча глиста ідеально в них виглядала. Мене взагалі цікавило питання - чому ми будемо показувати білизну на таких худих недотепах, як Катька?Адже якщо подумати,  то таких як вона не багато. Загалом білизну купують стандартні жінки, у яких і груди є, і дупа, а  у цієї немає ні того, ні іншого. 

  

  - Катя, тобі здалося, просто для твоїх форм ... складно щось знайти. Ми ж не дитячу колекцію рекламуємо, - Чорт, ну хотіла ж засунути язика в одне місце і стояти мовчки. Туманова, куди тебе понесло??? 

  

  - В якому це сенсі??? - Вона  роздуває ніздрі як носоріг, дивися зараз слина почне летіти в різні  боки...  Олеся, воно тобі потрібно було?  Навіщо ти заводишся з цією істеричкою? 

  

  - Ну як би м'якше тобі пояснити?  - Я криво посміхнулася.  - Спідня білизна для того, щоб жінка могла прикрасити те, що їй дала природа. Ну дивися - все те, чим тебе обділили. Груди, наприклад, дупа, - ох, відчуваю зараз мене понесе ураганом. 

  

  - Так?  - З такою гидкою посмішкою питає вона.- А Вадиму завжди подобалися мої форми! - Ну ось і її вихід! Отримала Олеся?  Значить вона була з Вадимом? Якого біса?  Вона бачить моє розгублене обличчя. До серця надходить напад паніки.  Спокійно, спокійно, видихни та скажи їй щось. 

  

  - Напевно, йому набридло стукатися об твої кісточки, тому що тепер у нього є нормальна жінка.  - Блять, Олеся, ну навіщо опускатися до такого рівня?  Мій здоровий глузд звучить десь в глибині мене, але я його не чую. 

  

  - Та він просто трахає тебе і все, поки нікого кращого не трапилось.  - Вона шипить як змія, і починає покриватися червоними плямами. 

  

  - Катя, давай не переходити на особистості! Якщо з тобою в житті таке відбувається, це ж не означає, що з усіма відбувається так. Наприклад, тебе влаштовував такий розклад, мене ні.  - Я розлютила цю сучку, вона вже наступає на мене.

  

  - Туманова, ти думаєш, що особлива?  Ага, тут таких як ти особливих знаєш скільки було?  Всі ставки робили на його колишню бабу, але навіть вона його не втримала. Ти то куди лізеш? 

  

  - Катя, давай я сама розберуся у своїх можливостях та  перспективах! А твоїх, вибач, порад і спроб відкрити мені очі я не потребую.  - Вона дивиться на мене зі злою посмішкою на обличчі, потім підходить до своєї сумки, дістає носовичка і йде з ним до мене. Якого біса вона хоче? 

  

  - Тримай, Туманова! Коли він тебе викине, як і інших, буде чим підтерти свої жалюгідні сльози! Вважай це дружнім жестом.  - Бачу радість в її очах, думає, що зможе мене ось так от пришпилити до стінки? 

  

Беру хустку, витираю нею свої черевики, повертаю їй вже брудною. 

  

  - Дякую Катя! Не порівнюй себе і мене!  А свій дружній жест можеш засунути собі в дупу!  - І виходжу із зали, голосно грюкнувши дверима.  Дихай Олеся, дихай. 

  

Твою ж мати, яка неприємна ситуація... Я, звичайно, здогадувалася, що Вадим далеко не хороший хлопчик, але з Катькою???  Серйозно???  Фу, як неприємно... 

************************************************************************************

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно