Ньюбі Райтер - Де трава зеленіша, Ньюбі Райтер

Габріель ніжно обійняв дівчину за талію, а їхній поцілунок все ще продовжувався. Юнак вклав у нього всі переживання та всю ніжність, яка акумулювалася в ньому цих два тижні. Два незабутніх тижні з неймовірною українкою, яка навіки полонила його серце. Вона все зрозуміла без слів. І як Юля могла не помічати, що коїлося з її другом весь час? Як могла не бачити того, що він відчував до неї? Тепер все буде інакше…

- Це буде найважчий тиждень у моєму житті, - видихнув Габріель, коли їхні вуста нарешті розімкнулися.

- У мене були й важчі, - тихо мовила Юля, згадавши про пережите в перші місяці війни, і тінь смутку пробігла її обличчям. 

Юнак це помітив і його взяв сором за свої слова:

- Я не хотів тебе образити… Вибач… Я щось не те сьогодні говорю…

- Це ти мене вибач, - дівчина взяла Габріеля за руки. - Не хотіла псувати такого чудового моменту…

- Ти й не зіпсувала… Це все я…

Договорити йому не вдалося, адже Юля знову закрила йому вуста поцілунком.

- А тепер можна і додому… - сказала вона, лукаво посміхнувшись. - Хтось завтра у відпустку, а в когось відповідальний день на роботі!

- Звісно, звісно! - обличчя юнака сяяло від щастя. - Я тебе миттю завезу!

Цього дня у Кріштіану, який “дивився на свої зорі” з вікна кімнати, остаточно відпали сумніви про те, що його сусідка зустрічається з іншим…

*  *  *

Ранок нового дня породив нові сумніви. Юля прокинулася на годину раніше за будильник і тепер лежала, дивлячись у стелю, і гризла себе за вчорашній вчинок. Звісно у неї були почуття до Габріеля. І їхні поцілунки лише підтвердили це. Але чим вона думала?? Стосунки на роботі? З єдиним другом, який її підтримував тут? А що, як далі все піде не так? Якщо вони розійдуться? Що буде з її роботою? Або ще гірше, їхні почуття перетворяться у справжнє кохання? Вона ж має повертатися в Україну менш ніж за пів року… І як же Сергій? До речі, щось він за ці два тижня так їй і не написав ні разу. А вона цього якось і не помітила… О, совість прокинулася…

Потік думок перебила смс-ка від Габріеля, який бажав їй чудового ранку та просив виглянути у вікно. Сонна, непричесана Юля у піжамі підійшла до підвіконня і побачила свого хлопця на мотоциклі та з букетом квітів у руках. І де він їх взяв о сьомій ранку? Накинувши на себе халат та взувши капці, дівчинка побігла надвір.

- Ти ще не поїхав? - крикнула вона радісно ще з порогу, біжучи вниз кам’яними сходами.

- Не міг не побажати тобі гарного робочого дня без мене, - посміхнувся той. - Ти маєш чудовий вигляд! 

Сказати, що Юля мала зараз чудовий вигляд, міг лише патологічний брехун чи дуже закоханий юнак. Дівчина хотіла сподіватися, що це друге. Габріель тим часом підійшов до неї, ніжно поцілував у щічку та передав букет.

- Хіба тут так рано квіткові магазини відчиняються? - запитала вона, подякувавши за квіти обіймами.

- Мій дядько троянди вирощує у себе в теплицях, то я його і попрохав. Ще вчора ввечері. Після нашої прогулянки.

 - Дуже завбачливо з твого боку, - Юля посміхалася, вдихаючи аромат ніжно-кремових маленьких квіточок.

- Я і не на таке здібний! - грайливо підморгнув той. - Заради твоєї посмішки!

Дівчина знову його обійняла.

- Ну все, мені вже слід збиратися на роботу! Карлуш поступок не робитиме!

- Так, так, біжи вже! Гарного тобі дня, Юлечко! - останнє слово він спеціально вивчив українською. Прозвучало воно дуже мило.

- А тобі легкої дороги, Габріельчику! - посміхаючись, мовила дівчина і побігла назад до вхідних дверей.

Як на біду, субота видалася сонячною. Вихідний день та ще й з хорошою погодою означав лише одне - більше заробітку Карлушу і безліч покупців, які набігли в сувенірний магазин. Тому сумувати Юлі не довелося. Вона навіть не встигла вчасно пообідати, бо люди все йшли і йшли, а працювати потрібно було за двох. Лише близько шостої вона видихнула, коли остання клієнтка, купивши шалика, вийшла з магазину. На порозі вже стояв Карлуш, скептичним поглядом оглядаючи все навколо.

- І як тут моя працівниця поживає? - мовив він, дивлячись на втомлену Юлю.

- Жива поки що, - іронічно зауважила та.

- Що там у нас сьогодні з касою?

Перевіривши готівку та реєстр проданих товарів, чоловік залишився дуже задоволеним. 

- Гарно попрацювала! - похвалив. - Субота. Сонце. Перший день сама. І виторг хороший. Хвалю! Навіть дозволю тобі вихідний взяти в наступну неділю. 

- За законом я й так маю право на одну вихідну неділю в чотири тижні, - мовила дівчина.

- То ти вже познайомилася трішки з нашими законами, я бачу?

- Знання - це сила, чи не так? - відповіла питанням на питання Юля.

- Так, так… Ну що ж, тоді вже знаєш, що можеш на цю неділю розраховувати. А з наступного тижня вже має погода хороша бути, сонячна, то я тебе забираю на екскурсії. Попрацюєш там поки. 

“Тож з Габріелем я не працюватиму”, - з сумом подумала вона, але вголос сказала інше:  - Чудово! Буде мені зміна діяльності та мовна практика.