Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова

Підлітки мені дружно помахали на прощання і пішли в портал, а мене батько повів у фортецю. Алекс був гордий, немов сам учив полювати. Наступного дня він уже сам запропонував піти пополювати. Нас, щоправда, нікуди не пустили, бо нечисть знову підтяглася.

— І звідки вона тут береться? — запитала в дідуся — ви стільки зачистили вже!

— Ось подивишся і скажеш нам.

Усе банально, вона розмножується... А ще частина приходить із блукаючих порталів, із темних світів. Чому це відбувається і як припинити, так і не змогла зрозуміти. А через місяць студентів відправили по домівках. Тільки Алекс удома пробув тиждень і повернувся до фортеці. Друзів із собою не взяв, попросив тих відпочити. А він сказав те, від чого я просто попливла, шкода тільки вік на заваді.

— Я довго без неї не можу. Коли навчання, рятуюся тренуваннями. А зараз літо і я не хочу бути далеко від Лії.

— Ти ж розумієш, що вона ще мала?! — запитав Гор із примруженням.

— Звичайно! Але коли вона далеко, відчуття немов у мене частини душі не вистачає.

— Я з передчуттям чекаю того часу, коли Лія виросте!

— Одружуся з нею, — буркнув Алекс.

А тато застав мене за підслуховуванням і, закривши рот рукою, потягнув від хлопчаків.

— Ще сорок сім років, — тихо нагадав він мені.

— Я в курсі, — сказала, коли змогла говорити.

Батько підхопив на руки й поніс у фортецю. Після від'їзду рідних у місто й академію, було сумно. Нік вирішив відволікти мене тренуваннями, більш інтенсивними.

— По-перше, твоя мама не буде над душею стояти і, по-друге, ти точно відволічешся.

Тіло боліло нещадно після занять. Він осмілів настільки, що став давати основи рукопашного бою. Завдяки цьому, стала менше приділяти уваги шкільним урокам. І Юнуру чомусь був радий. Коли запитала:

— Чому?

— Тому що ти почала цікавитися чимось, крім навчання!

— Ага, боротьбою! — приголомшила чоловіка.

— Ти ще дитя! Який, рукопашний?!

— Ну що ви як моя мама реагуєте?! Зате в мене хоч щось виходить і тіло потроху міцніє. Качок з мене не вийде, але швидкість реакції та вміння постояти за себе мені точно знадобиться.

— Батьки знають?

— Ага, реакція була приблизно як у вас. Але я переконала, що мені подобається і вони заспокоїлися. І тепер я не роблю всі завдання за один день. Ви ж цього хотіли?!

— Я б хотів тобі нормального дитинства!

Я показала йому свою колекцію ляльок.

— А що ви під цим розумієте? Мене, наприклад, усе влаштовує.

— Ясно, загалом, це твоє життя. Магію не закидай.

— О, не хвилюйтеся, мені це не дозволять зробити!

Учитель усміхнувся, і ми закінчили наш дзвінок.

Час у фортеці потік непомітно. Я щодня допомагала дідусеві відстежувати нечисть і підказувала, коли вони планували вилазки. Дедалі рідше потрібне було моє коригування. Але вони про всяк випадок запитували про результати прийнятих рішень.

Замахів на мене не було, хоча якби я з'явився в місті, постаралися б усунути. У цю глушину сусіди не хотіли лізти. Хоча, тут до кордону була найменша відстань. А все через нечисть. Після того як до магів у них стало не найдобріше ставлення, то й добровольців лізти до лісу, що кишить нечистю, не було охочих. А не всю нечисть можна вбити мечем. Часом без хорошої магічної підготовки просто не вижити. Мене, Нік та інші солдати, теж стали вчити битися з нечистю. Спочатку магією, коли змогла освоїти на гідному рівні меч, то й ним.

Рідні відвідували мене часто. Брати приходили щонайменше тричі на тиждень. З Янушем у нас ще були й спільні уроки в магістрів з менталістики. Батьки кілька разів приходили серед тижня і залишалися зі мною на вихідних. До дідуся на весілля я все ж таки потрапила. Хоча до останнього думала, що мене не пустять. Він освідчився Надії за день до того, як вона його потішила новиною про вагітність. І одружилися вони через два місяці після заручин. Я під прикриттям батьківських чар була на святі. Окремо привітала молодят і трохи подивилася на сам захід. А потім мене знову повернули у фортецю. За кілька днів дідусь із Надією прийшли до мене в гості, і я вже змогла вдосталь обіймати рідних людей.

Дідусь Теос із Надією приходили теж часто, і я бачила, як кішечка округляється. Дідусеві знайомі по фортеці раділи за нього. А коли народився малюк, мені дозволили навідатися додому до дідуся. Ось тут я вже вдосталь затискала маленького дядька.

— Привіт, Тіме! — сказала, коли побачила малюка двох днів від народження — Ти в курсі, що ти мій дядько? Ні? Так ось, повідомляю.

Дідусь із Надією тихо посміювалися. Мені дозволяли брати дитину на руки і проводити з нею багато часу. Деякий час Надія з сином навіть пожила у фортеці. А все через те, що дідусь помітив за собою і будинком стеження, через деякі справи, які він вів. Коли злочинців спіймали, і стало безпечно, жінка повернулася додому. Але все одно, вони втрьох відвідували мене.

Мені у фортеці в принципі нудьгувати було ніколи. Тренування зі зброєю, бойові мистецтва і багато-багато звичайної фізичної підготовки. А ще, допомога дідусеві, він просив бути присутнім на їхніх зборах і обговореннях щодо походів. Типу, щоб і за мною пригледіти і може, чогось навчуся. З Алексом ми більше по відеозв'язку спілкувалися, щодня. Він у мене про все розпитував і сам розповідав, як у нього день минув. А на літню практику, їх усі десять років надсилали у фортецю. Його одногрупники були й не проти, ця практика вважалася найскладнішою, але й балів вони заробляли найбільше. Та й магістри не давали їм сильно калічитися, а також допомагали набути всього необхідного досвіду. За десять років я не дуже змінилася, тільки трохи підросла.

Після закінчення академії, Алекса з його трійкою відправили служити на інший край країни. Мені було сумно, але з іншого боку, я йому нічого запропонувати не могла. Завдяки нашому спілкуванню, знала, як хлопці влаштувалися. Працювати вони будуть на кордоні з нашими небезпечними сусідами. І друг став періодично зі мною радитися. Чи правильно він ухвалив рішення і чи буде той результат, що потрібно, і мені потрібно було сказати або так, або ні. Дідусь, спостерігаючи це спілкування, запропонував нам освоїти шифрування й умовні слова. Стало легше допомагати один одному в роботі. Через півроку від нього дізналася, що його трійця друзів уже налагодили своє особисте життя.