Тетяна Калинова - Полонянка бандита , Тетяна Калинова

     - Іди    відпочивай.   Я   подумаю    що    з    тобою    робити    далі.  - нехай    це    егоїстично ,   та    я    б    хотів    щоб    Рус    і    надалі    був    охоронцем    Лії .   І   через    свої    до    неї    почуття    він    ніколи    не    дозволить    щоб    з    нею    щось    сталось. 

      Заходжу    в    25    палату    і    зупиняюсь.   Лія    дійсно    спить.   Бліда   і    з    синцями    під     очима.    Здається     трохи    схудла.    Страшно    навіть    уявити     що    якби    не    Руслан ,   вона    б    втратила    нашого    малюка     а    можливо    й    не    лише     малюка...   Чомусь    я    навіть    не    думав    що    вона    настільки    хвилювалась.    Просто    я    зациклився    на    помсті ,   до   того   ж ,    все    закрутилось    дуже    швидко    і    особливо    не    було    часу    переключатись    на    щось    інше.   Придурок.   Через    помсту    минулому    мало    не    втратив   єдине    що     має    значення    в    майбутньому. 

       Сів    поруч ,   взяв   її    долоньку    в    руку    і   схилившись    поцілував.   Маленька    моя.   Пробач    крихітко.    Я    більше    не    зроблю    такої    помилки.   Після    лікарні     поїдемо    додому.   Разом.   Лія    прокинулась    і    глянула    на    мене    повними    сліз    очима.   І    мене    знов    накрило...    Як    я     міг    бути     без    неї     стільки     часу ,    коли    здається    що    серце   зараз   б'ється    вперше    за    ці    три    тижні?    І     що    світ    знов    заграв    яскравими    барвами.   

      Я    планував    залишитись    з    Лією    на    ніч     в    лікарні.    Не    хочу    більше    залишати    її    саму.    Бачу    що    вона    теж    сумувала    і    не    хочу    щоб    знов    хвилювалась.    Та    зателефонував     Ярослав   і  сказав    що    їм    вдалось    дізнатись    про    можливе    місцезнаходження    Охотського   за    містом.   Всі    проінформовані    що    я    хочу    сам    з    ним    поквитатися  ,   тому    чекають    мене.    Я   приставив    до    Лії    двох    охоронців    і    поїхав.    Невже    сьогодні    нарешті    поставимо    жирну    крапку    в    цій    історії    і    почнемо    з    чистого    аркуша    будувати    своє    майбутнє.    Ох ,   якби    ж    тільки     я     знав     наскільки     помилявся    і    що    мені    доведеться     пережити    справжнє    пекло... 

      Приблизно    через    півтори    години    наші    автомобілі    зупинились    за    містом   за   вказаною    адресою.   Ми    не    знали    скільки   там    людей  ,   тому   приїхали    трьома    автомобілями.   Ярослав    зі    своїми    хлопцями    пішли   до    вхідних     дверей ,    а    ми   з    Захаром ,    Максом    і   рештою    хлопців    розділились    і    пішли    одні    до    вікон ,   інші    за    будинок.    Та    не    встигли    ми    дійти    куди     планували ,    як    пролунав     вибух    з    сторони    входу.

       - Сука!   Твою    ж    матір!  -  кричить    Захар     і     ми    біжимо    туди.   Відразу    побачили    як    Ярослав    в    крові    витягує    з    будинку    пораненого    хлопця.   Все   палає    і    чути    крик. 

       -   Це    пастка.   Там    нікого    немає.    - кричить    Яр .  - Там    ще    Саня ,  допоможи    йому.   -   Захар    побіг    всередину    і    через    кілька    секунд    витяг   з    полум'я    хлопця. 

       - Тобто ,    нас    чекали.  - підбиваю    підсумок.   -   Виродки.   Невже    серед   нас     теж    є    криса ?   Звідки    інфа   про    це    місце?  

      - Наші    перехопили    телефонну    розмову.    Не    думаю    що    в   нас    є    зрадник ,   видно    вони    здогадались    що    їх    прослуховують    і    це    робилось    навмисне.

     -  Але    вони    могли   просто   вбити    нас.   На    біса    ця    фігня?   Добре,   потім    поговоримо.   Всіх    хто    постраждав    потрібно     відвезти    в    лікарню.

     На    щастя    в    лікарні    виявилось    що    життю   хлопців    нічого    не   загрожує ,    їх    трохи    підлатали    і    одного    залишили    в    лікарні  ,   а    іншого    разом    з    Яром    відпустили    додому.   Та    для    чого    робилась    ця    херня    я    зрозумів    вранці ,   коли    мені    зателефонував    один    з    охоронців    і     повідомив     що   їх    вирубили   і  Лія    зникла.   Тобто    вчора    мене    тупо    виманили    з    лікарні    і    відволікли     увагу.   Тварюка.   Я    ж    знайду    тебе    і    кишки    випущу.