Атен-Фол - Промовляти мовчки (початок) , Атен-Фол

 Увесь день Тіна провела на нервах чекаючи дзвінка від свого співучасника. Від того, з ким пішла на вбивство і кого по-справжньому кохала. Дівчина видалила з мобільного всі повідомлення від Макса і навіть його номер, так наказав зробити їй чоловік. Тепер Тіна не мала змоги набрати бажані цифри на екрані телефона і почути заспокійливий голос коханого. Дівчина прислухалася до всього, що відбувалося на вулиці. 

 Вона бігла до вікна вітальні, тільки-но чула звуки сирен поліцейського авто. Дівчина боялася, що от-от до будинку увірвуться правоохоронці і арештують її за скоєний злочин. Вона розуміла те, що її провину буде важко довести та нерви і безсоння давалися в знаки.
 

 Після того, як Макс вколов отруту Логанові, пройшло близько дванадцяти годин і за цей довгий час Тіна не отримала від нього жодного повідомлення. Хоча чоловік обіцяв зателефонувати після того, як від її будинку від'їдуть поліцейські авто.  
 

 - Чому ти так довго? - промовила дівчина в голос, вкотре підійшовши до вікна спальні. На вулицях міста увімкнулися нічні ліхтарі, а вітрини магазинів засяяли різнобарвними вогниками. 
 

 Дівчина опустила очі на підлогу і в пітьмі спальні їй здалося, що посеред кімнати хтось лежить. Якраз в тому місці, де ще декілька годин тому лежало бездиханне тіло Логана. В такому положенні побачила його дівчина, коли зайшла до кімнати після того, як Макс закінчив свою справу. 

 Коробочка з обручкою, яку Логан тримав у своїй правій руці, була міцно стиснута пальцями чоловіка. Судмедекспертові довелося добряче попрацювати над тим, щоб дістати зі смертельних лещат темно-червоного футляра, який зараз лежав на тумбочці біля ліжка.  
 

 " - Він збирався зробити вам пропозицію. " - промовляв один з поліцейськох, які прибули на виклик. 
 

 - Тіна поволі підійшла до тумбочки і відкрила шухляду для того, щоб сховати в ній річ, яка різала дівчині очі. Вона підняла маленького футляра, який виявився пошкодженим пальцями Логана і вкинула його до комоду. В цю мить дівчина старалася не думати про Логана і всіляко відокремлювала себе від таких думок.  
 

 Тіні тільки під ранок вдалося задрімати. В очікуванні дзвінка від Макса, дівчина не знаходила собі місця та сон все-таки наздогнав стомлену і виснажену жінку на дивані вітальні. Звуки дзвінка, які лунали зі спальні примусили дівчину прокинутися і вона сонними кроками поплентала в бік знайомої мелодії. 
 

 - Макс! Я зараз! Зараз! - промовляла та крокуючи до мобільного. 
 

  - Доброго дня. Сподіваюся, я не розбудив вас своїм дзвінком? - почула дівчина знайомий голос по той бік слухавки. 
 

 - Я вже прокинулась, - збрехала дівчина. Вона поглянула на годинника і той показував десяту годину ранку. - Можна дізнатися з ким я...
 

 - Звісно, звісно! Вибачте! Це офіцер Тейлор Андерсон. Я той, хто розмовляв з вами в ночі і дав вам номер свого телефону вразі чого, - сказав поліцейський. - Не хотів вас турбувати та обставини мене змусили. Ви б не могли під'їхати у відділок для уточнення де якої інформації? 
 

 - Та що там уточнюввти! Все те, що я знала ви...
 

 - Це ніяк не стосується справи містера Логана, - перебив той дівчину. Йдеться про інше, про іншого чоловіка, - слова поліцейського різко увірвалися в підсвідомість Тіни. Рука, якою дівчина тримала телефон, помітно почала тремтіти. 
 

  " - Макс! " - Тіна відчула, ніби її тілом пройшли сотні вольт струму.