Олекса Мун (Alexa Moon) - Мала, Олекса Мун (Alexa Moon)

Я закохався у сусідку згори. Остаточно й назавжди. Як пацан, хоч давно таким не є. Її дитяча безпосередність, химерність та бунтарство проникли в саме серце.
Ось тільки є одна проблема... Дівчина зайнята. Не належить мені… Але хіба це проблема, коли здоровий глузд виштовхується божевіллям?

«Відкрий очі, мала! Ти правильна. Ти не зламана. Ти прекрасна, і я люблю всі твої вади».

________
Історії Арона та Лери називається «Арон» та вже публікується на моїй сторінці.

Пролог

Дверцята зі скрипом роз'їжджаються і я знову бачу її. Дівчина відводить від мене переляканий погляд та відступає убік, звільняючи місце у тісній кабінці ліфта.

— Вітання! — посилаю їй посмішку.

— Вітання, — похмуро вимовляє вона.

Вета досі не дивиться мені у вічі. Роздивляється підлогу й смикає застібку на куртці. Нервує.

Ну, моя дівчинка ... впусти мене знову...

Нині вона виглядає так, як мені подобається. Недбало. Мило…

В'язана шапка, під нею сплутане волосся. Об'ємна куртка та вузькі джинси. Зовсім інша річ, не те, що коли вона з НИМ. З ним вона стає не справжньою. Дивна, вилизана. Вона ніби забирається у довбаний скафандр та замикає під замок усі свої емоції, бажання. Це не правильно. Для чого вона з ним? Навіщо ґвалтує себе?

Так, стоп! Я знову заганяюсь. Це не моя справа. Дівчина не належить мені.

Ліфт смикаючись зупиняється і дверцята знову роз'їжджаються.

— Гарного дня, — бурчить собі під ніс Вета і, як ошпарена, вилітає з ліфта.

Вона не моя. Тверджу собі бачачи, як вона швидко вилітає з під'їзду.

Вона не моя. Скріпляючи зубами, чиркаю запальничкою дивлячись, як вона забирається в автівку цього недоноска, що ламає її сутність.

Вона не моя. Затягуюсь гірким димом...

Чому ж вона не моя? Вона — моя! Я бачив це в її очах, коли кілька днів тому ледве відірвався від її звабливих губ.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно