Таміла Калас - Ректор , Таміла Калас

Глава 4. Ректор. Зімною щось відбувається!

Ця дівчина починає діяти мені на нерви, на місці батька я б добряче відшмагав її п'яту точку, тепер я розумію його батьківські почуття, хотів позбутися її на мою голову, у мене й так роботи вистачає, і вчора так по дурному вийшло, якого лиха я погодився заходити до того номеру, мій друг разом зі своєю коханкою прилетіли з Італії, він попросив мене на моє ім'я замовити номер у хорошому готелю, тепер Сташевська напевно гадає що це я разом з Мариною замовили номер.
І що я мав би її пояснити й навіщо?.

У мого друга Кості є бізнес на половину зі своєю дружиною і якщо його дружина дізнається що він зраджує, тоді мій товариш
(Дурна голова) лишиться ні з чим, на мою думку шлюб Костянтина свідомо був приречений на розрив, він оженився тільки ради кар'єри, а тепер мучиться між коханням та ненавистю.
Я сідаю за ноутбук мене чекають зараз в Аудиторії, що до обговорення розкладу та плану навчання, але відчуваю мені буде не просто, у мене ранковий стояк, ну от чому саме зараз, дивлюся до низу, напевно штани треба було одягати трохи вільного крою, просто зазвичай у мене не було проблем, а тепер вже місяць як я без сексу, зі мною почали відбуватися дивні речі я навіть відмовився провести вечір з Мариною, у нас вільні відносини тим паче чого я маю відмовлятися коли жінка сама просить. Пропозицій інтимного характеру поступає доволі багато, але на студенток мого Університету у мене табу, хоч не приховую спокуса є.
Ще п'ять років тому, я був одруженим, моя дружина була моєю студенткою, ми прожили з нею п'ять років, моя Оля завжди приходила до мене на роботу, я гадав що вона це робить через ревнощі, а виявилося, щоб її додатково трахав студент з останнього курсу, я їх застукав у Актовому залі, не знаю, може вони хотіли відтворити сцену
" Колобок та Лисичка" - Коли вона хотіла проковтнути його. Далі було
" Вибач, ти не так все зрозумів, це було тільки раз" -  Та всіляка маячня.

Свою дружину я відпустив спокійно, хоч розлучення пережив трохи болісно, все ж таки я її кохав, і не зраджував навіть у думках. 
Оля дещо змінила мене, я плювати хотів на мораль чи грати в гру - можна не модна. До жінок почав ставитися більш легковажно, без заморочок, але з пильністю та обережністю, і нічого не можу дати більше ніж секс, тільки вільні стосунки, я б ніколи не хотів знову пов'язати себе шлюбними відносинами, та й вважаю у свої 42 пізно міняти власні звички чи принципи.
Напевно заборона у мене не тільки на моїх студенток, але й на почуття що називається - Кохання, я звик жити без нього, воно заховане десь дуже глибоко в мені,  припало грубим шаром пилу та покрилося іржею.

Я думав якщо посиджу за роботою п'ять хвилин, то мій хлопчик в штанах заспокоїться, бо після наради у мене пара з Фармакології, але ж ні, не все так просто.

- Ей друже ми так з тобою не домовлялися - Знову дивлюся до низу.

І чому це відбувається так не вчасно, а вчора увечері з Мариною нічого не виходило, у мене напевно, чортова криза.
Беру у руку велику шкіряну папку, коли бачу що все безнадійно, хоч буду прикриватися.
Вже 15 хвилин як розпочалися лекції, тому у коридорах пусто, заходжу до Аудиторії де зібрання для деяких викладачів, Деканів, з інших Університетів, мого проректора, та наукових приставників.
Бачу що всі чекали тільки мене, по звичці хочу поправити краватку, торкаюсь біля шиї, розумію що сьогодні я без неї, швидко рушаю до трибуни хоч йти трохи важко, розпочинаю свій ораторський виступ, проте мої думки далеко не про науку, відчуваю як біля скронь виступили краплі поту, у роті пересохло, беру пляшечку води що стоїть біля моєї руки наливаю повний стакан, випиваю все ніби у мене спрага, сподіваюся мій виступ не буде довгим, підводжу все до фіналу, але тут на мене сиплються десятки запитань.

" Ігор Семенович чи вважаєте ви що за цією схемою можна покращити рівень наукових послуг, і як збільшити фінансове забезпечення Університету?".

Угу, притискаю губи до купи та моргаю одночасно бровами, напевно з відси мене не випустять ще з годину. Намагаюся коротко відповісти ще на декілька питань, інколи зазираю на мобільний стежу за часом, за пів години у мене лекція з Фармакології та курси лікувального масажу. Проте відчуваю мене трохи попустило, прошу свого заступника продовжувати далі без мене.

Виходжу з Аудиторії відразу лунає дзвінок, прямую до свого кабінету, бачу хлопця що з ранку стояв біля Таміли, він йде у напрямку лівого корпусу де зараз знаходиться Сташевська, впевнено минає мене, я намагаюся ніяк не реагувати, хоч чомусь злюсь.
Мені треба поїсти тому швидко спускаюся до Кафетерію, хоч здебільшого я обідаю у ресторані, або "МакДональзі" що недалеко Університету.
Заходжу до середини, тут доволі непогано, сучасний ремонт велика зала та багато компактних столиків, для студентів зараз самий розпал, багато столиків вже зайняті, очима проводжу по залі, зазвичай столик біля панорамного вікна вільний, бо він мій, і багато хто про це знає, але бачу що він зайнятий, зараз там сидить Сташевська.

- Ігор Семенович - Із-за прилавка вигукує Кухар - Людмила.

Жінка з дрібними каштановими кучерями, мило посміхається, на її круглих щоках виблискує рум'янець.

- Вам як завжди?

- Так Людочко так.

Прямую до свого місця, сідаю на проти Сташевської.

- Смачного - Спокійно кажу.

Дівчинина припиняє їсти, та запиває соком.

- Ви тут маєте сидіти?

Бачу її не дуже задоволене лице.

- Можливо, а ти проти?

Сташевська обертами очей оглядається по сторонах, ніби шукає вільні місця, цікаво для себе чи для мене. Я складаю пальці рук між собою та ставлю на край столу, бачу як Тамілі ніяково, навіть апетит пропав.

До нас приєднуються ще двоє дівчат зліва та з права від столика.

- Ігор Семенович можна біля вас ? - Питають майже одночасно.
Дівчата грайливо посміхаються мені.

- Так дівчата звісно - Махаю головою, теж посміхаюся їм у відповідь.

За мить підходить Людмила з моїм замовленням в руках, жінка майже хоче все виставляти переді мною, але я зупиняю її.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍