Таміла Калас - Ректор , Таміла Калас

- Ні Людочко, дякую, поїм десь в іншому місці, не хочу заважати дівчатам - Підіймаюся на ноги - Смачного вам дівчатка.

Прямими поглядами стикаюся з Тамілою, бачу як її щоки почервоніли як помідори, в цей момент мені хотілося просто її обійняти, зараз вона виглядала на беззахисну дитину.

Прямую до виходу, але на шляху, мою увагу намагаються привернути інші студентки, хтось посміхається, дехто поправляє часто зачіску, неоднозначні косі погляди, мені так і хочеться підіграти їм, деякі дівчата забули про їжу і намагаються завести зі мною розмову, скупчилися біля мене. Я намагаюся навіть декого полоскати,  ох їм так це подобається, дівчата аж вищать, дивлюся як всі жваво починають хіхікати та шептатися.

" Ууу Ви вже йдете Ігор Семенович?" - З сумом відказує одна зі студенток.

Я з дівчатами спинився між столиками, ближче до виходу.

"А може хочете спробувати печиво, я сама робила" - Ще одна студентка що сиділа за столиком зліва, підносить до мене контейнер з печивом.
Я не відмовляюся, беру одне та коштую.

- Смачне? - Цікавиться відразу дівчина.

- Дуже - Усміхнено протягую слово, та легко нахиляюся до дівчини.

- Ігор Семенович, а у нас будуть сьогодні курси масажу?

- Так Зайчику звісно - Відповідаю дівчині що у мене за спиною.

Кидаю косий погляд на столик де сидить Сташевська, бачу як вона швидко повертається до мене потилицею.
Я прудко намагаюся вислизнути між дівчат, а то поїсти не встигну.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно