Іван Семесюк - Щоденник Україножера

люто відбивалися від національної гвардії та львувського Ваффен-SS. Врешті, гвардійці дивом пробили оборону таборитів і почалася страшна різанина.

Охоронні зграї приватної армії імператора наби­ралися з поорчених агроельфів та дриндураських легкоозброєних гопників, на них, власне, й спира­лася імперська теократія. Це ненадійне хоч і добре обладнане військо очолював наближений до імпе­ратора Піднебесної барон Ментоглав, древнього оркористократичного роду. Зі свого готичного бункеру в Пущі-Заспі він пильнував за порядком в Імперії і як міг придушував демократичні ініціа­тиви та викривав агроельфійські змови. На підмогу барону привів своє годоване військо чугуєвський шляхтич-лігарх Пан Гєпа — п’ять тисяч відбірних салтівських упирів і півтори тисячі залютинських гопників, закованих у брендовані спортивні лати та кольчуги...

...Під мурами почалася різанина. Хоробрі фастівські агроельфи, загартовані в боях, не лишали шансів деморалізованому чугуєвському війську лігарха Пан Гєпи. Врешті, пневматичний стінойоб пробив північний мур Кабмінського замку і лава повстанців затопила собою міністерські коридори. Всіх спійма­них управлінців і хозяйствєників було перевішано прямо по кабінетах, більшість взятих у полон міні­стрів порубали сокирами на середні шматки та накрутили з них консервації, а бувшого на той час міністром освіти та покращення історичних фактів Наддніпрянщини, вченого гуманіста Аноніма Тютюнника прив’язали до молодої свині і за допомо­гою полкової катапульти дальньої дії зажбурнули в Бєлгородську область Чухонської Імперії. Як писали хроністи, чисто на згадку, ну і па пріколу, канєшно.

...У той же час національні гвардійці штурмували бастіони Верховної Вади. Парламентарії та солдати барона Ментоглава поливали повстанців киплячим словесним проносом, словарним запасом, закидували тяжкими пачками законопроектів і постанов, але за кілька годин оператори пневматичного стінойоба впоралися із кованою парламетською брамою, вона луснула, і гвардійці кинулися в пролом. Першим вдерся до парламентських кулуарів Відро Торчинський (після війни проголошений святим), що страшно орудував своїм дворучним фламбергом тевтонської роботи, сіяв смерть і власним прикла­дом безстрашно вів агроельфів у вир рубанини. Подолавши останній спротив загонів барона Менто­глава, гвардійці пробилися до сесійної зали, де чекали на покарання впрілі та смертельно переля­кані фракційні і позафракційні депутати останнього скликання. Суд був коротким, а розправа швидкою — все скликання затрамбували в товарні вагони, двері заварили, загнали цей потяг у підземне депо, а вхід завалили камінням, засипали коровоградським чорноземом і засадили калиновим гаєм...

На цій войовничій ноті текст обривається, і вченим ельфологам залишається лишень покладати надії на спритність вітчизняних археологів. Можливо, комусь із них пощастить, копирсаючись з віником в безнадійно розграбованих похованнях, натрапити на продовження цієї славної епопейки.

Весна-літо 2013

~~~

Хроніки Піднебесної Наддніпрянщини, окрім суто гішторичних та краєзнавчих розділів, мають цікавий і дуже цінний доку­ментальний додаток, розшифровка якого триває й досі. Це так зване Недайбоже Слово, писане легендарним оракулом, монахом секти ОУН-Шінрікьо, на ім’я Їґ. Ці літературні шедеври укладено під виглядом пророцтв та ультиматумів від імені місцевого бога Недайбога, який, судячи з контексту, вважався містичним патро­ном Наддніпрянщини та батьком вкраїнського ельфійства. Кожне пророцтво, по суті, є рекомендацією та спробою монастирської інтелігенції вплинути на ті чи інші соціальні процеси в Піднебес­ній. Цікавим фактом є те, що саме в Недайбожому Слові вперше трапляється етнонім «вкраїнці» та народна назва Піднебесної Наддніпрянщини — Вкраїна. Також у текстах розкриваються цікаві подробиці з ельфійського побуту та народних традицій.

Капсулу з одкровеннями було випадково знайдено місцевим галер­ним рабом у селищі Межигір’я на ораній ріллі кріпацького городу, зранку після дощу. Розшифровкою манускрипту щодня займа­ються вчені ельфологи з Києво-Могилянської академії, беруть на це значні закордонні Гранти і витрачають їх на олівці та леза, а решту хижо ховають по кишенях.

~~~

НЕДАЙБОЖЕ СЛОВО

Отримано та перетлумачено з небесної говірки на земну балачку скромним служителем вкраїнського прагматизму; пророком на ім’я Їґ. Так нарік мене Господь, бо цих літер нема в проклятій кацапській абетці.

СЛОВО № 1. Небесний ультиматум

З радістю в серці повідомляю, що було мені видіння та прозріння, з божого благословення.

Вийшов я на балкон зі звичайною плебейською метою плюнути з сьомого поверху на район та злобливо подивитись у далечінь. Аж раптом спустивсь до мене Недайбожий посланець, янгол небесний, в сяючому спортивному костюмі, в силах і славі. І говорив зі мною янгольською мовою, і непойняв я нічого, бо я й англійської не знаю, не те що янгольської. І тоді перейшов Недайбожий посланець на коровоградську балачку і повів наступне: «Слухай, манкурте та перевертню, уважно Недайбоже слово та неси це слово всім вкраїнцям: шляхті й свинопасам, бикам і журналістам, мусорам і проституткам, творчій інтелігенції та карним злочинцям. Усім, хто має мозок, або хоча б просто череп голови.

Вдруге з часів Хмельниччини на цих родючих тере­нах коїться страшна, безкомпромісна та жорстока окупація Вкраїни вкраїнцями. Як і положено окупан­там, вони безжально нищать усе те вкраїнське, що несе в собі ознаки якості, новизни та перспективи.

Ми — янголи, херувими, архангели та інші небесні господарники та управлінці — порадилися і вирішили прикрити цю геополітичну гноярку к хуям. І ось наш небесний ультиматум до вкраїнців за підписом Володара Небесних Льохів, господа нашого Недайбога:

«Пред тим, як прикрити цю геополітичну гноярку к хуям, пропонуємо вам, шановні, перед тим, як масово втопитися в Канівському водосхо­вищі, поприбирати за собою все те гівно, котре ви тут наплодили в кількості, що виходить за межі культурного прагматизму. Перш за все так звані ларьки та генделики, а також елітні житлові комп­лекси, що, незважаючи на свої пишні назви, зведені з краденого гною і будівельного калу. Також просимо позбавити цю благословенну землю присутності жахливого і людожерського винаходу, що зветься вашою дикунською говіркою «маршрутка». До того ж, не забудьте приборкати зграї кульків та кульочків, пакетиків і мішечків, що нахабно літають вулицями ваших міст. Приберіть із шляхів та доріг цю послідну масу, котру ви величаєте асфальтом, замість того щоби чесно називати цей кал калом. Приберіть усе, аби було чисто й незахаращено, адже маємо на цей терен певні продуктивні плани. По тому як все буде прибрано і добре протерто, а електорат чесно втопиться в Канівському водо­сховищі, ми заселимо цей край працьовитими німцями. Не залишайте цим добрим людям купи гною у вигляді сатанинської архітектури і промис­лового шлаку. І за це ви — замість того, щоби горіти в пеклі через цивілізаційну профнепридатність — отримаєте шанс народитися в Сомалі, або навіть в Уганді, де вам і місце. Термін виконання небесного ультиматуму — з шостої ранку і по обід. Недайбог. Омінь».

І янгол зник, залишивши мене на балконі самого, в труханах внутрісімейного типу, шльопках