Аврора Лав - Берегиня Серця Атлантиди, Аврора Лав

================================================================

Я сиділа в бібліотеці, старанно вивчаючи манускрипти та стародавні рукописи.

— Привіт, світло моєї душі, — пролунало у мене над вухом.

Вампір безшумно наблизився до мене, і я, відчувши його присутність заздалегідь, вже задоволено посміхалася.

— Привіт.

Він схилився до мене, даруючи легкий поцілунок. Щось було не так, я вловила його напругу. Еван, спіймавши мій стурбований погляд, шумно видихнув і взяв мене за руку.

— Кохана, мені потрібно з тобою дещо обговорити.

Я стривожено піднялася з місця, і Еван заспокійливо погладив мене по спині. Ми зайшли в порожній, невеличкий зал. Я була налякана до чортиків, не розуміючи, що відбувається, що могло трапитися. Еван ніжно посміхнувся мені, і в цьому жесті було стільки тепла, турботи й надійності, що я трохи заспокоїлася.

— Кохана, Ордо хоче аби я повернувся до лав Стражів. Вони наполягають, що зараз я там потрібен більше, ніж будь-коли.

Моє серце завмерло. Я знала, наскільки неприємна ця тема для мого вампіра. Дуже багато років тому Еван очолював елітний загін Стражів, але потім він змінив рід своєї діяльності. Він давно перегорнув цю главу свого життя і намагався більше до неї не повертатися, навіть у спогадах. Сам він мені так і не розповів про своє минуле, а я так і не наважилася запитати.

— Еван…

— Я знаю, кохана. Але я можу їм допомогти.

Еван був Шукачем, його робота полягала в пошуках та дослідженні різних знань, предметів, артефактів, істот тощо. CultusLaurent влаштовували заворушення по всьому світу. Ордо не справлялося, їм конче потрібні були люди, адже після зради Леонардо всі члени Ордо принесли присягу вірності на крові, і таким чином було виявлено з два десятки зрадників і шпигунів.

— Я потрібен їм.

У залі повисла тиша. Я не знала, що маю сказати та як відреагувати на його слова. Через кілька хвилин напруженого мовчання Еван продовжив:

— Я знаю... я сам не маю жодного бажання знову вплутуватися в це, але в мене немає вибору. Ордо потребує мене.

Я, зціпивши зуби, міцно стиснула холодну долоню свого чоловіка.

Ситуація стрімко погіршувалася, і Еван прийняв їхню пропозицію. Він знову вступив до лав Стражів. Спочатку він допомагав Ордо в Академії, потім в Аюнтаменто, а згодом його стали направляти для розв'язання проблем далеко за межами міста. Його поїздки ставали все частішими та тривалішими. Звичайно, і мені, і йому це не подобалося. Але у нас не було вибору. Світ потребував його.

================================================================

Зараз

================================================================

Еван поцілував мене в маківку і продовжив гладити по волоссю. Це було дуже приємно. Момент, яким хочеться насолоджуватися все життя. Я закрила очі, відчуваючи, як його дотики заспокоюють і дарують відчуття безпеки.

— У світі коїться щось дуже дивне... Ларан він... він щось замишляє... Ми зобов'язані зупинити його. — Еван важко видихнув, продовжуючи заспокійливо гладити моє волосся. Не було зрозуміло, кого конкретно він намагається заспокоїти — мене чи все ж таки себе. — По всьому світі відбуваються жахливі речі. Страждають Семіни, люди... Я не хочу, аби тобі коли-небудь довелося побачити весь цей морок.

Відчуваючи, як по спині повзе мерзенний холодок, моє оголене тіло пройняло дрижаками.

— Кохання моє, тут ти в безпеці, — продовжив хлопець. — І я хочу зробити все від мене можливе, аби повернути це відчуття безпеки всьому світу. На нейтральних територіях більш-менш ми справляємося, а ось на землях CultusLaurent твориться справжнє пекло.

Я затисла долонею рота, стримуючи схлип. Так, я не бачила на власні очі наслідки діянь CultusLaurent, але я багато спілкувалася з Семінами, які були вимушені покинути свої домівки, тікаючи від смерті. І те, що вони переповідали, було суцільним жахіттям. Те, що я відчувала від них, було безмежним жахом, болем та скорботою.

— Я не хочу, аби ти знову вирушав на землі CultusLaurent, — твердо прошепотіла я.

— Енжело, зі мною все буде добре. Твоя любов сильніша за все у цьому світі. Я невразливий, доки ти мене кохаєш.

Хлопець ще сильніше притиснув мене до себе, ніби він хотів, щоб я розчинилася в ньому. Він заспокійливо погладжував мене по голові та спині. Вдихнувши аромат мого волосся, вампір ніжно поцілував мене в маківку.

— Я люблю тебе.