Іванна Турецька - Ніколи тебе не залишу, Іванна Турецька

- Онде дивись менш-більш нормальне дерево, на яке я зможу вилізти - промовив Костя. - Дай мені будь ласка свій телефон, я вилізу і спробую знайти мережу...

- Ось, тримай будь ласка, ну з Богом.. - І він поліз на найвище дерево по мірі того як він піднімався все вище, я все більше переживала що він бува не звалився із нього і не впав. 

- Я знайшов мережу, є декілька поділок, я звоню в поліцію..

Костя дозвонився у поліцію і сказав що ми знаходимося в глибині лісу, біля 5 кілометрів від житлового будику, пояснив про викрадення, поліція сказала чекати на місці, вони вирушають, і після цього Слава Богу він благополучно спустився на землю. Ми прочекали цілий наступний день коли побачили гелікоктер, який зближався на наше місце, і ми почали кричати і розмахувати гіллям, але він нас не помітив через дерева і полетів далі, доді ми зметикували що і як, на щастя у Кості була із собою запальничка і ми вирішили розпалити вогонь, щоб наші рятівники повернулись побачивши як йде дим, у цей момент мене не цікавило звідки вона у нього, адже до цього часу я знала що він не курив, про це все пізніше ми маємо поговорити, а зараз ми назбирали сухого гілля, хмизу та усього що могли і швидко підпалили вогнище. Дим пішов у гору і невдовзі гелікоктер повернувся на це саме місце, один із рятівників скинув нам драбину і ми обидвоє стали на неї, він щось кричав до нас і розмахував руками, але через голосний його шум ми нічого не чули.. Далі все було ніби в амереканських фільмах, ми із Костею стоїмо на драбині гелікоптера який до того ж цю драбину забирає у всередину і ми вилазимо в кабіну для пасажирівюю Можна сказати що нам добряче пощастило, якби не запальничка яка виявилася у Кості, і дим який побачили рятівники, наврядчи ми змогли б довго протягнути в широкому  лісі. Через хвилин 20 нас спустили на землю, в місті де вже на нас чекала швидка яка і доправила нас обидвох у лікарню.. У мене були незначні подряпини і синці, чого не скажеш про Костю, На його тілі були сліди від побоїв і садини, тому декілька днів йому сказали пролежати у лікарні і добре обстежетись, а мене відпустили, так як зімною все було впорядку в цілому.. Невдовзі пришла поліція і ми із Костею дали показання проти Віталія, написали на нього заяву і йому грозило до 5 років позбавлення волі за замовлення на викрадення Костію. Невдовзі знайшли і його підопічника якому також грозило позбалення волі, але на менший срок так як він здав Віталія.. 

Ами із Костею невдовзі вийшли із лікарні, і не чекаючи довго, одразу ж подали заяву до РАГС-у, і вирішили одружитися.. І я сказала собі що тепер я точно більше ніколи його не залишу.. А він одразу після мого рішення промовив до мене вслух: "Я більше ніколи тебе не залишу". Ми взялися за руки і пішли додому.

Дорогі читачі, тим кому сподобалася моя книга ставте зірочку або сердечко, підписуйтесь на мій акаунт щоб не пропустити багато цікавих книг. І до зустрічі у моєму блозі, чекаю на ваші коментарі та враження від прочитаного...

Кінець