Іванна Турецька - Ніколи тебе не залишу, Іванна Турецька

– Подруженьки мої! Дякую вам! Якби не ви, я й не знаю як би я спекалася від нього! Із мене гарний торт, тільки завтра! 

– Ми тільки й раді! Таких як він потрібно добре провчивати, щоб і не сміли більше наближатися! – Відповіла я! 

– Так, так! Цілком згідна! – Підхопила Таня.

– Нічого, тепер він навіть і не посміє дивитися і у твій бік!

– Так дівчата, завтра із мене гарний торт і ще зайдемо в кафе я поставлю каву для вас! 

– Та торта могло б бути достатньо, але якщо ти наполягаєш! 

– Цим можите не перейматись! Гроші для мене не проблема на цей тиждень, у мене нещодавно було день народження як ви знаєте, тому це одразу і могорич від мене, я ще не проставлялася за нього...

– Так дівчата хвилинку почекайте до мене Костя звонить:

– Привіт Костя! Так я слухаю! 

– Привіт сонце, як ти? 

– У мене все добре! Відпочиваємо із дівчатами!

– Я чому власне звоню! Пам'ятаєш я розповідав тобі про свого друга, який деякий час навчався в Італії, от він і звонив нещодавно до мене, і говорив що на днях збирається приїхати  в Україну, і питав чи матимемо ми із тобою час із ним зустрітися, я хочу вас із ним познайомити, адже ми дружимо із Віталієм ще із дитинства, і він мені наче брат!

– Добре, без проблем, познайом нас! Я не проти! 

Зустрінемось ще сьогодні? 

– Так, давай зустрінемось, заходь ще до нас, ти мав мені розповісти про свою роботу онлайн...

– Добре, я буду через 5 хвилин..

Через декілька днів приїхав Віталій, і першим ділом після зустрічі і вечері із батьками, він позвонив до Кості і запропонував зустрітись на наступний день в парку, вони домовились на 14:00, і тепер коли цей день настав ми із Костею вже були на місці, і ось ми побачили як до нас під'їжджає червоний ферарі, це і був автомобіль Віталія! Його батьки були заможними людьми, вийшовши із автомобіля він привітався до нас і промовив:

– Костю, як ми давно не бачились, радий тебе бачити! А це та дівчина що ти про неї мені розповідав? 

– Привіт! Так це моя дівчина Ліля! Лілю познайомся це мій найкращий друг Віталій! 

– Дуже приємно Віталій!

– Навзаєм! Так, у мене з'явилась ідея може сходимо в кіно наприклад! Що скажете?

– Я не проти – відповів Костя!

– І я теж! 

Всю дорогу Віталій наче не зводив із мене очей, цей пристальний погляд дещо турбував мене..

І наступні декілька днів, Віталій те і робив що ввязувався за нами всюди куди тільки можна було, і це чесно кажучи дещо почало мені набридати, ми в кафе, і він появлявся звідки не візьмись тут як тут, наче випадково, мені іноді здавалося що він ніби стежив за нами.. 

В один із днів до Кості позвонили із інституту і попросили прийти на перездачу, тому що у них виникли якісь додаткові питання, а із нами знову був Віталій, він наче собачка бігав за нами, куди ми туди й він, як третій лишній, і не соромився... Костя не міг нічого йому заперечити, тому що це його найкращий друг, та тепер Кості потрібно було їхати в інститут, а квитки на концерт які дістав нам всім Віталій вже були у нас, і Костя промовив, що йому потрібно йти, і якщо ми хочемо можемо піти удвох із Віталієм, тому що він вже не встигне до нас долучитись після перездачі... І це мене не абияк лякало, тому що я незнала як себе із ним поводити, коли був із нами Костя, все було зовсім іднакше, Костя знаходив із ним спільні теми для розмов, а я так би мовити була глядачем, а як із ним і про що говорити тепер я незнала...Ми пішли на концерт відомої співачки, і все було нормально до тих пір, поки він не намагався почати зімною фліртувати... Це як на мене виглядало дивно із боку як для вірного друга мого хлопця.. Та видно що його це зовсім не хвилювало, а от я почала заперечувати, мені не подобалося те що вірний друг Кості, тепер я вже і незнаю чи можна було його назвати вірним, відкрито залицявся до мене, говорив компліменти, і навіть намагався тримати мене за руку, з вигляду він схожий був на бабія, тому я вже добре розуміла що від нього можна було чекати. І я відійшла від нього трішки дальше, та він підійшов сам до мене, і це мене починало по троху дратувати, його нав'язування було для мене нідочого, а він не міг цього ніяк зрозуміти... І в цей момент позвонив до мене Костя, і сказав що він вже вільний, і тепер може до нас підійти, і як же я була цьому рада, після того як ми із Костею після концерту повертались додому, я вирішила йому про все розповісти, і що ви думаєте він спочатку навіть не повірив, а потім сказав що він із ним поговорить! На наступний раз коли Віталій знову як завжди хотів долучитися до нас, Костя почав йому відверто заперечувати, та хоч після цього Віталій відчепився від нас, та зупинятися на цьому він не збирався! Раз за разом кур'єр доставляв мені квіти від Віталія, разом із квітами були любовні записки.. Я знову сказала про це Кості, на цей раз Костя підійшов до цієї справи ще серйозніше, і домовився із ним про зустріч, на закинутому таборі, в якому вони в дитинстві колись відпочивали, це тепер він був закинутий, а колись там вирували життя, було чутно дитячий сміх, навкруги ліс і природа яка миллувала оком, невеличка річка, спів пташок.. А тепер навкруги ні душі, все тихо і спокійно, лише десь неподалік було чутно спів якоїсь пташки, яка ніби хоч трішки розрядбувала таку сумну і похмуру обстановку... Віталій вже був на місті, коли до нього під'їхав Костя, він мене із собою не взяв, сказав що це чоловіча розмова, про що вони розмовляли я так і не дізналася... День вже добігав до кінця, а Костя все не повертався, на мої дзвінки він не відповідав і от я вже почала хвилюватися, я подзвонила до його тітки, вона сказала що його у неї також немає, тоді ни разом із нею вирішили написати заяву у поліцію, написавши заяву про пропажу людини, я повідомила про його останнє відоме мені місце знаходження, і поліція із собаками вирушила в дорогу, проте натрапити на його слід так і не вдалось, потім в дільницю викликали і Віталія, він сказав що нічого незнає про те де знаходится його друг, розповів про те що вони просто поговорили і розійшлися кожен у своєму напрямку, і Костя сів в свій автомобіль і поїхав, у мене здали нерви, і я почала плакати, я незнала що тепер мені робити! Пропало кохання всього мого життя, моя друга половинка, і я була у відчаї, поліція прочесала весь ліс, а його так і не знайшли.. Я не могла спокійно спати, а Віталій весь цей час підтримував мене, і мені він здавався вже не таким і поганим.