Становлення Слави - Злиття Світів. Акт 1. Код Гравця., Становлення Слави

Глава 4: Темрява, що пахне пригодою

Локація: Печера Сухого Вітру 
Час: 00:14, 22 грудня 2028 
Рівень складності: Середній 
Кількість гравців: мінімум 3 

Минуло майже 2 години, ця трійка все ж таки дочекалась, коли гра подумала і  
погрузила зону з їхнім квестом. І вони рушили до локації печери «Сухого Вітру». 

— Це воно? — запитав Тірас, коли вони підійшли до входу в темну щілину між двома  
скелями. Над отвором — фіолетовий маркер з написом: 

«Вхід: Печера Сухого Вітру. Не для соло-гравців.»

 
— Квест на стрілу Місяця — частина цього підземелля, — кивнула Кіяна. — Але там є  
бос. І пастки. 

— Ідеально! — Фредріх потряс мечем. — Нарешті щось, що можна вдарити, бо у  
мене ноги затекли він очікування! 

Усередині було темно. Стеля — низька, стіни — вкриті мохом, під ногами іноді  
проскакувала якась слизька рідина, яка світилася в темряві.

 

— Схоже, хтось налив фосфор на підлогу, — пробурмотів Тірас. 

Раптово — скрегіт. Щось велике й глухе повільно повзло в їхній бік. 

— Контакт! — крикнула Кіяна, миттєво витягнувши лук.

 Стріла — в око. Монстр, схожий на мікс між жуком і големом, захитався. 

— Візьму на себе! — Фредріх вистрибнув уперед і активував «Стіна Щита». 

Його силует загорівся блакитним, удар чудовиська пішов у нього. 
Тірас стиснув випадково секундомір. 

«Активація Синхронізації» 

Світ став повільний, мов хтось натиснув на швидкість «0.25». перед ним з’явилися 5  
різні дзеркал де було видно рухи монстра. Вони почали об’єднуватись в одне і він  
бачить як він відступає на який наступить камінь, міміка лиця міняється. Все було  
чітко, хтось спеціально відзняв майбутнє. Гра підсвітила частину ноги де буде  
критичний урон для нього. 
Світ вернувся як він був. Тірас схватив меч і побіг до монстра. 

— Ти куди побіг?! — Фредріх відступив. 

Він уклонився від замаху псевдо жука і приблизився до його ніг. Тірас змахнув меча  
куди гра підсвітила і наніс удар. 
Жуко-голем. 

 

Здоров’я: 50/120. 

Кіяна зарядила стрілу і вистрілила у голову. 
У чаті з’явилось повідомлення: 
«Моб Жуко-голем був знищений.»

 

— Мінус один, юхуу! — крикнув Фредріх. 

— Це тільки перший, — тихо сказала Кіяна. — Далі будуть гірші. 

— Не псуй настрій... 

Вони проходили далі. У вузькому коридорі був вогняний бар’єр — над ним текст: 
«Активуйте важелі у трьох залах» 

— Класика. 

— І ще одна класика, — додав Тірас. — Якщо важіль активує пастку? 

— То ти провалишся під картою. — сказав посмішкою Фредріх. 

У трьох залах — по одному гравцю. Поки Фредріх натискав на важіль, з підлоги  
вилізла кам’яна рука. 

— Бляха! Доп! — закричав він. 

— Стріла в серце! — Кіяна вистрілила спеціальною стрілою, рука зруйнувалась. 

— А мені почулося «Стріла серця». — сказав Фредріх мигнувши одним оком. 

— Йди до важеля дурню! — відповіла Кіяна з трохи почервоненим обличчям.  

Коли всі важелі були активовані, бар’єр зник. У глибині — бос: Старий Хранитель  
Кристалу. Величезний, з чотирма руками, кожна тримала різну зброю. 

—Стратегія? — Тірас глянувши на Кіяну. 

— Вивести з рівноваги. Стріли по ногах. Дурень тримає центр. А ти — маневр, копіюй  
атаки. 

— Мм, а ти цікава. — сказав Фредріх з посмішкою. 

— Йди давай! — крикнула Кіяна. 

Бій почався. Фредріх почав відволікати увагу на себе, відбиваючи атаки мечів боса.  
Кіяна бігали по заду і стріляла стрілами. Тірас через навичку «Імпровізація»

копіював удари боса, він намагався контратакувати, але кількість рук давало знати і  
з навичкою «Сихронізація» він передбачував чітко всі рухи і удари босу. Він наносив  
удар за ударом витрачаючи свою витривалість. Фредріх відступив в крикнув: 

— Стріляй Кіянка! 

Вона пустила сріблясту стрілу «Крижане проникнення». Воно прилетіло між оком і  
лобом боса. Голова Хранителя почала заморожуватися і Тірас наніс останній удар у  
голову боса. 
У цей час хтось стояв у тіні наглядавши за діями Тіраса, Фредріха і Кіяни цей  
персонаж через навичку «вікно сканування» вивчав їхні рухи. 
Бій закінчився. Бос впав. 

Система повідомила: 

«Печеру зачищено. Нагорода: Срібна Стріла Місяця, 2500 досвіду, артефакт: Сфера  
Вітру.» 

У Тіраса з’явилися повідомлення: 

«Ваш рівень підвищено. Рівень 5.» 

Всі троє впали на підлогу. 

— Це було… круто, — сказав Тірас. — Але мені тяжко. Ось цікаво, чому я відчували  
втому, коли я знаходжусь тут мені добре до поки не почну бігати, а у реальному світі я як зомбі?

— Психометр працює. Система емоційного напруження. Втоми, голод, холод, жар,  
біль і багато інший відчуттів. — кивнула Кіяна.

 
— І навіщо воно потрібне? Не можна, якось вимкнути її? — запитав Тірас трохи  
задиханим голосом. 

— Для того, щоб був реалізм. Ось спитай свого крісла і шолома. Навіщо ви пластиковий і шкіряний предмети змушуєш мене потіти у грі? — Сказав саркастично Фредріх дивлячись на стелю підземелля. — Бо це система VRPR, якщо перекласти то це «Повне Віртуальне Погруження». 

 

— Я в шоці від таких технологій. — тихо сказав Тірас. — І я маю з цим жити? Якщо наступний бос буде з шістьма ногами, то мені гаплик. 

— Якщо не знав, то вона використовує нашу душу як аватар. — додала Кіяна. 

— Що, душа? Тобто моє тіло без души? — підвівся схвильовано Тірас. 

— Що типу того. — сказала Кіяна упершись руками об груди. 

— Ось тому є тут система контролю і її назва «Оберіг» за для безпечного перебування аватара поза межею тіла, або назву по науковому «психо-конструкта» у віртуальному світі і зв’язок між реальним тілом використовується «Життєва нитка». — Промовив Фредріх. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍