Беатріс Марр - Дивна: Карма, Беатріс Марр

6 розділ

Двома роками раніше

Коли він зайшов до нашого з Алінкою кабінету, щось клацнуло всередині мене, але тоді я не зрозуміла, що це було, не розумію й досі.

Він був не дуже схожий на "хачів". Милий хлопчик, який не зводив з мене погляду. І як тільки за ним зачинилися двері, я сказала вголос: він мені сподобався. Мені рідко подобаються люди відразу, але буває. Наче вже є відчуття, що ти вже знайомий із людиною, яка займає певну роль у твоєму житті.

Отже, ми почали спілкуватися. Почуття того, що я вже знайома з цією людиною, нікуди не поділося. Він мені написав, що я йому подобаюсь. У перший день. Так просто. Те, в чому довго не можуть зізнатися люди, він написав одразу. Написав також, що хоче серйозних стосунків. Щодо серйозності стосунків я не повірила, але все одно все закрутилося. Так сталося, отже, так і мало бути.

Він називав мене своїм Щастям, і, незважаючи на наші постійні сутички, я бачила в його очах те, що хотіла бачити. А може, це було створено моєю хворою фантазією? Нині вже не зможу відповісти на це запитання.

Він не любив свого імені, тому Бахтіяром я його рідко називала.

Ще на самому початку він мені надіслав сумну пісню під назвою "Перехрестя". Слова цієї пісні виявилися пророчими.

Чому біль і страх долають мене зараз?

Я не хочу про це писати, наче нічого катастрофічного тоді не сталося Швидше навпаки, якби не закохалася, я б спокійніше поставилася до ситуації, що склалася.

Завжди казала, що єдине, чого не можу пробачити людині – це зрада. Йдеться не про фізичну зраду, йдеться про зраду, коли вже після ти не можеш довіряти людині.

Що було згодом? На душі шкрябали кішки, не могла спокійно ходити на роботу, знаючи, що він десь поруч. Це була одна з причин, чому я втекла звідти. Втекла і намагалася стерти все з пам'яті, почати заново.

Я забула, як він виглядає, забула його голос, забула очі, які переслідували мене ще довгий час.

Мабуть, намагалася даремно. Темрява знову поглинає мене.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍