Беатріс Марр - Дивна: Карма, Беатріс Марр

І ось я вже стою в мантії, в руках диплом з відзнакою. Я зробила це, хоча було складно як морально, так і фізично.

Бачу маму зі сцени, вона посміхається. Якби був живий тато, то він теж прийшов би до мене на випускний і пишався б мною.

Поруч із нею мої колеги, Надійка Петрівна ледве стримується, щоб не засвистіти і як на рок–концерті показує мені "козу".

Спалах фотоапаратів, дзвінкий сміх, підкидання капелюхів. І як новоспечений магістр, сходжу зі сцени, щоб зайняти своє місце у залі.

Бачу своїх іноземних студентів, вони якось підозріло весело дивляться на мене, що мені стає трохи не по собі. Раптом, з-за їхніх спин з'являється Узман з величезним букетом яскраво–червоних троянд і дає їх мені. Усе відбувається ніби в сповільненій зйомці, бачу маленьку листівку всередині букета. "Для Моєї троянди", написано там. Ми посміхаємось один одному.

Цей день мені запам'ятається назавжди. Яскраве світло без натяку на темряву.

Кінець