Марі-Анна Харт - Печать долі, Марі-Анна Харт

Вона зробила ривок і, шкутильгаючи, кинулася в бік лісу, зникаючи в густій темряві.

Кайден зціпив зуби. Його план майже вдався… Але тепер все ускладнилося.

Він більше не вагався—рвонув уперед, переслідуючи її.

Кайден не зупинився.

Водій вантажівки вискочив із кабіни, грюкнувши дверима, і гаркнув:

— Що за чорт?! Вовк?! В цій глушині?!

Чоловік виглядав розгубленим, знервованим, але Кайдена це не хвилювало. Йому було байдуже до його криків і проклять.

Не озираючись, він упевнено рушив до лісу, його довгі кроки були спокійними, але рішучими. Він знав, що Алана далеко не втече.

Варгекс ось-ось почне діяти.

Вона вже не зможе залишатися у вовчій формі. Її тіло не витримає подвійного навантаження—поранення і примусової трансформації.

І він не помилився.

Через кілька хвилин Кайден знайшов її.

Алана лежала серед вологого опалого листя, наполовину людина, наполовину вовчиця. Її тіло здригалося від болю, трансформація йшла судомно, нерівно, залишаючи її абсолютно беззахисною.

Кайден зупинився.

Його погляд ковзнув по її блідій шкірі, по подряпинах і ранах, що вкривали її тіло. Вона важко дихала, стискаючи пальцями землю, ніби намагалася втриматися за цей світ.

Вона помре.

Його проблема буде вирішена.

Якщо він зараз просто піде, ніхто не засумнівається—вона була слабкою, не здатною вижити. Її смерть позбавить його від вимушеного шлюбу, від зобов’язань перед батьком, від усього цього безглуздого плану.

Кайден не ворухнувся.

Його пальці стиснулися в кулак.

Ще мить.

Один крок назад, і він більше ніколи її не побачить.

Але…

Вона відкрила очі.

І подивилася на нього.

Не з ненавистю. Не зі страхом.

А з боротьбою.

Вона не здавалася.

Кайден тихо вилаявся. Чорт забирай.

Він підійшов ближче, нахилився і підняв її на руки.

— Ти суцільна проблема, — пробурчав він, але в його голосі не було злості.

Алана була вже надто слабкою, щоб відповісти. Її тіло безсило притислося до нього, коли він розвернувся і пішов назад, виносячи її з темряви лісу.