Марі-Анна Харт - Печать долі, Марі-Анна Харт

Межа між життям і смертю

Кайден сидів у машині, невідривно спостерігаючи за готелем, де знаходилася вона. Останні дні були виснажливими—безперервні пошуки його майбутньої дружини вимотали його більше, ніж будь-яке полювання. Він не міг сказати, що ця перспектива його радувала. Якби він міг обирати, то взяв би собі дружину зі своєї стаї—покірну, виховану за їхніми законами, ту, що не створює проблем. Але ця жінка була зовсім іншою.

Проте вибору в нього не було. Якщо він не виконає свого обов’язку, війна між стаями почнеться знову. Батько ясно дав зрозуміти: він має знайти її, привезти в стаю і одружитися. Накази альфи не обговорюються.

Пошуки затягнулися довше, ніж Кайден очікував, що лише додавало роздратування. Але тепер усе було позаду—він знайшов її. Залишилося лише доставити її в стаю.

Добровільно вона навряд чи погодиться поїхати, і Кайден не мав часу на вмовляння. Він уже знав, як вирішити цю проблему. Варгекс.

Лише кілька крапель у кров—і вона не зможе перетворитися. Її вовча сутність буде заблокована, а значить, він без жодних труднощів зможе доставити її туди, де вона має бути.

Кайден повільно вийшов із машини, кинувши погляд на перевертнів, які супроводжували його. Їхні постаті завмерли в тіні, чекаючи подальших вказівок.

— Далі я сам. Повертайтеся в стаю, — тихо, але впевнено сказав він.

Якщо хтось із них і не погоджувався з його рішенням, то не насмілився заперечити. Його воля була законом.

Кайден спокійно вийшов із машини, кинутих ним супутників уже не було — вони пішли, як він наказав. Мотель виглядав так само, як і сотні інших придорожніх закладів: довгий ряд однакових дверей, тьмяні вуличні ліхтарі, запах бензину і вологи в повітрі. Він знав, за якими дверима вона.

Його кроки були тихими, впевненими. Ніякого поспіху. Алана нікуди не дінеться.

Підійшовши до потрібного номера, він зупинився. За тонкими стінами чулися ледь вловимі звуки — рівне дихання, шурхіт тканини, кроки по підлозі. Вона не спала.

Кайден підняв руку й тричі постукав у дерев’яні двері.

На кілька секунд настала тиша. Потім він почув, як всередині вона затамувала подих. Ручка дверей ледь помітно рипнула, ніби вона торкнулася її, вагаючись, чи варто відчиняти.

Нарешті замок клацнув. Двері прочинилися.

На порозі з’явилася вона—Алана. Вуличне світло падало їй на обличчя, підкреслюючи насторожений вираз і напружену поставу. Її очі враз широко розкрилися, у погляді змішалися подив і тривога.

Кайден нічого не сказав, лише вдивлявся в неї, холодно, оцінюючи. Вона виглядала не так, як жінки в його стаї. Її краса була іншою—дикою, вільною. У погляді горів вогонь, але десь у глибині того полум’я причаївся страх.

— Хто ти? — тихо спитала вона, але її голос не був тремтячим. Вона трималася впевнено, хоча він бачив, як напружилися її пальці, стискаючи край дверей.

Кайден зробив крок вперед, змушуючи її відступити вглиб кімнати. Його голос був спокійним, але в ньому не було місця для заперечень.

— Той, хто забере тебе додому.

Алана завмерла. Вона вже знала—цей чоловік не залишить їй вибору.

Кайден не став гаяти часу, він без зайвих слів підняв руку і натиснув на спусковий гачок. Голка зі шприцом швидко влучила їй у шию, впорскуючи дозу Варгексу прямо в кров.

Але він недооцінив її швидкість.

Алана скрикнула, різкий біль змусив її інстинктивно діяти. В наступну мить вона зі всією силою відштовхнула Кайдена, змусивши його відступити назад і ледь не втратити рівновагу. Удар був несподівано сильним, здавалося, що він на мить навіть відчув тріск у власних ребрах.

Злість спалахнула в ньому, але він утримав її під контролем. Вона не втече далеко.

Передозування Варгексу не потрібне—він почне діяти через хвилину, максимум дві. Вона знову стане людиною, і тоді Кайден просто забере її.

Але сталося не так, як він очікував.

Алана встигла змінити форму перш, ніж препарат вступив у силу. Її тіло швидко трансформувалося—кістки хруснули, видовжуючись, одяг порвався, поступаючись місцем густій темній шерсті. Вже через кілька секунд перед ним стояла вовчиця.

Вона не вагалася—різко розвернулася й рвонула вперед, вистрибнувши просто на дорогу.

Кайден не кинувся за нею одразу. Він уже хотів було посміхнутися—незабаром Варгекс її зупинить. Вона не зможе бігти далі, як тільки зміна примусово зупиниться, і тоді…

Раптовий гуркіт.

Різкий звук удару.

З вереском шин по асфальту величезна вантажівка на швидкості врізалася в темну постать, що перебігала дорогу.

— Прокляття! — гаркнув Кайден, очікуючи побачити на місці удару бездиханне тіло.

Але Алана була жива.

Хоча удар прийшовся сильно, вона зуміла підвестися. Її лапи тремтіли, одна з них, здавалося, була травмована. На мокрому асфальті залишилися темні плями крові.

Але вона не зупинилася.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍