Марті - Тіні Системи , Марті

Західне сонце кидало довгі тіні на вулиці порожнього міста. Олекса стояв біля розбитого вікна, споглядаючи, як останні промені зникають за горизонтом. Його думки були важкими, мов бетонні блоки, що стискають груди. 

Перед ним лежала правда. Істина системи. 

Ніна стояла за його спиною, її голос тремтів від обурення:
— Ти розумієш, що це змінить усе? Якщо люди дізнаються, що система тримається на брехні, вони не змиряться. Вони... 

Олекса обернувся до неї, і її слова завмерли в повітрі. Його погляд був холодним, як зимова ніч.
— Якщо люди дізнаються, — повторив він тихо, — почнеться хаос. 

Ніна зробила крок назад, але продовжила:
— Хаос — це шанс на свободу! Це шанс на те, щоб зламати ці кайдани! 

Вона не розуміла. Не хотіла розуміти. Олекса вже бачив наслідки. Він бачив, як люди, що шукають свободу, перетворюються на звірів. Він бачив, як анархія знищує тих, хто ще вчора боровся за правду. 

— Система існує не просто так, — промовив він, стискаючи руки в кулаки. — Вона тримає людей в рамках. Дає їм порядок. Без неї вони знищать один одного. 

— Це не порядок, а в'язниця! — вигукнула Ніна. 

Олекса підійшов ближче, його постать здавалася більшою, ніж завжди.
— Істина системи — це тягар, який ніхто не здатен нести, окрім мене, — сказав він. — Ти думаєш, що врятуєш їх, але ти лише відкриєш двері до пекла. 

У її очах спалахнув жах. Вона зрозуміла, куди все йде.
— Ти не можеш... 

Але він уже зробив свій вибір. 

Її тіло впало без звуку. Кімната заповнилася тишею, яку порушувало лише слабке дзижчання системних моніторів. 

Олекса відступив на крок, відчуваючи, як кров Ніни розливається по підлозі. Він знав, що повернення немає. Це була ціна за порядок, за стабільність, за тінь, яку він готовий був нести. 

Він підняв очі до екрана, на якому блищали цифри. Система мовчки приймала його рішення. Він зберіг істину, приховав хаос і пожертвував єдиною людиною, яка вірила в його людяність. 

"Тінь системи" — це вже не просто образ. Це був він. Його вибір. Його хрест. 

Вийшовши на холодну вулицю, Олекса відчув, як вітер стирає останні сліди колишнього себе. Він більше не шукав істину. Він вже був нею. 

---