Марті - Тіні Системи , Марті

Темрява лягала на місто, і, здавалось, весь світ завмер. Вуличні ліхтарі світилися тьмяно, розсіюючи слабке світло серед мертвих вулиць, що колись жили своєю метушливою метою. Система була переможена, але не до кінця. Поки її серце залишалося живим, її вплив пронизував кожен куточок. 

Олекса та Кіра стояли на даху високої будівлі, дивлячись на місто, яке ніколи не спало, але більше не мало контролю. Вони відчували його пульсацію, її останні смиканння, намагаючись триматися в тіні, аби не привертати до себе увагу. Однак Олекса знав — Система не дозволить так просто залишити цей світ у спокої. Її відгомін буде чути ще довго. 

— Що тепер? — запитала Кіра, її голос звучав трохи тише. Вона відчула, як її ноги втомлюються від нескінченних спроб зупинити систему, що стиснула її душу. 

— Ми будемо чекати. — Олекса відповів холодно, не відриваючи погляду від міста. — Чекати, поки знову не настане час. Вони завжди повертаються, і цього разу ми будемо готові. 

Вона кивнула, розуміючи, що все ще не закінчено. Вона не знала, коли і як знову прийде момент вибору, але відчувала його наближення. 

Але в темряві цього міста з'являлися нові люди. Вони не були частиною Системи, вони були її відгоміном, і навіть якщо їм було ще далеко до Олекси та Кіри, вони були частиною того, що повинно було статися. Вони були тінями, що залишаються після того, як світ змінюється. 

— Ми були ідеальними солдатами, — сказала Кіра, ніби вголос до себе. — Але тепер це вже не має значення. 

Олекса дивився на неї, немов шукаючи в її очах відповідь на питання, яке він сам собі поставив вже не один раз. Яким буде наступний крок у цьому нескінченному циклі? 

— Ми були створені для цього, Кіра. — Він знову подивився на місто. — Але наступного разу буде інакше. Ми не будемо бійцями. Ми будемо... тінями. Тими, кого не побачить навіть сама Система. 

І саме тоді, в найглибшій тіні, коли здавалось, що все давно вирішено, вони відчули це. 

Не було ні звуку, ні руху. Тільки глибока тиша, яка заповнила простір, і нова реальність, що лише починала розгортатися. І хоча їхні серця все ще билися в ритмі бою, Олекса зрозумів — не все вирішено. 

Вони повернуться. І цього разу їм не буде що втрачати.
 

Далі буде...
 

Кінець